Відмінність планів, які стосуються величини німецького оборонного бюджету, показує зростаючий конфлікт у правлячій коаліції навколо витрат на армію і напрямку німецької політики безпеки у зв’язку з переглядом програм християнських демократів і соціал-демократів.
Німецький бюджет на 2020 рік може ще зазнати незначної корекції на користь Міністерства оборони під час дебатів у бундестазі влітку ц. р. Подібні зміни можуть бути внесені також до середньострокових фінансових планів. Однак з огляду на внутрішньополітичні передумови зростання оборонного бюджету за правління нинішньої коаліції здається малоймовірним.
Представлені у березні бюджетні плани німецького уряду показують зростання непорозумінь у правлячій коаліції між ХДС/ХСС і СДПН навколо питання видатків на оборону і політики безпеки. Як СДПН, так і ХДС розпочали програмну дискусію, в якій одним із головних елементів буде питання зростання витрат на оборону і напрямку німецької політики безпеки.
Християнські демократи в дискусіях підкреслюють необхідність виконання зобов’язань у НАТО, ЄС і у двосторонніх відносинах та необхідність сучасного оснащення бундесверу. В цілому вони підтримують виділення 2% ВВП на військові витрати, хоча фактично до 2024 року пропонують наростити військовий бюджет до 1,5% ВВП.
Пропозиції Міністерства оборони, яким керує Урсула фон дер Ляйєн (ХДС), передбачали поступове зростання витрат з 47,2 мільярда євро у 2020 році до 55 мільярдів євро у 2023 році, що означатиме вихід німецького оборонного бюджету у 2024 році на рівень 1,5% ВВП.
Канцлер Ангела Меркель уникає висловлюватись із цього питання, але голова ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер оголосила прагнення збільшити витрати на оборону: це вище від планів Міністерства фінансів у роботі над бюджетом на 2020 рік (та у наступні роки) у бундестазі.
Однак це складно досягти з огляду на відверте заперечення з боку СДПН сенсу виконання зобов’язань стосовно зростання витрат (не тільки 2% ВВП, але навіть 1,5% ВВП) і подальшого нарощування витрат на озброєння.
Нова програма соціал-демократів на національному рівні буде зосереджена навколо соціальних питань і буде мати антиамериканський і пацифістський характер. Парадоксально, але одночасно у ній буде заклик до створення європейської армії і зміцнення ЄС у сфері безпеки і оборони.
Ілюстрацією домінуючих підходів у СДПН є позиція соціал-демократичного міністра фінансів, який гальмує плани зростання бюджету Міністерства оборони до 1,5% ВВП у 2023 році.
Належить також зазначити висловлювання міністра закордонних справ Хайко Мааса із СДПН, який підтримав зростання бюджету оборони до 1,5% ВВП у 2024 році.
Незалежно від зобов’язань у рамках НАТО Міністерство оборони — за даними німецьких аналітиків з Університету Бундесверу у Мюнхені — потребує приблизно 200 мільярдів євро на чотирирічний період 2020–2023, у тому числі на реалізацію планів модернізації і чисельне збільшення збройних сил.
Згідно з представленими у березні Міністерством фінансів планами оборонне відомство отримає натомість приблизно 178 мільярдів євро, що означає «діру» величиною 22 мільярди євро. Хоча ця дірка може трохи зменшитись з огляду на незначне зростання витрат на оборону в цей період, вона буде мати негативний вплив на реалізацію програм озброєння і чисельне збільшення збройних сил.
Бундесвер після років заощаджень і так званого динамічного управління, яке де-факто означало неповне оснащення і відмову від закупівлі запчастин у всіх видах і родах збройних сил, вимагає величезних фінансових витрат для проведення модернізації і збільшення боєздатності німецьких збройних сил.
До найбільших військових програм модернізації належать, зокрема, програма будівництва багатоцільових кораблів MKS 180, програма будівництва підводних човнів (у співпраці з Норвегією), програма придбання важких вертольотів, закупівля транспортних літаків C-130 Hercules (у співпраці з Францією), програма будівництва системи протиповітряної оборони середнього радіуса дії TLVS, програма будівництва європейського дрону класу MALE (разом із Францією, Італією і Іспанією), постановка на озброєння багатоцільового літака Tornado, початок розробки (разом із Францією) програм будівництва літака і танка нового покоління.
Однак належить також підкреслити, що ефективна модернізація бундесверу не залежить виключно від збільшення німецьких інвестицій в оборону. Міністерство оборони має також проблеми з надмірною бюрократією і безгосподарністю при використанні бюджетних коштів.
Німецькі аналітики зазначають, що незалежно від необхідного зростання витрат на оборону Міністерство оборони мусить передовсім ефективніше використовувати наявні ресурси і краще управляти програмами озброєння.
Незгода німецького міністра фінансів з планами зростання витрат на оборону, які розробило Міністерство оборони, безумовно стане предметом критики на ювілейній зустрічі міністрів закордонних справ держав НАТО у квітні ц. р. у Вашингтоні чи на грудневому саміті лідерів Альянсу у Великобританії.
Недостатні витрати Берліна на оборону будуть мати негативні наслідки для позиції Німеччини в НАТО і ЄС, для самого НАТО і для співпраці США — Європа у політиці безпеки.
Адміністрація президента Трампа очікує від союзників збільшення військового потенціалу з метою пристосування до зміни глобального співвідношення сил, підтримки американської політики стримування в Європі і кризового реагування у найближчому сусідстві.
Позиція Берліна має для Вашингтона виняткове значення з огляду на найбільш розвинуту економіку в ЄС і профіцит у торгівлі із США, а одночасно найслабші збройні сили серед найбільших європейських союзників.
У зв’язку з відсутністю коаліційного консенсусу щодо зростання видатків на оборону в публічних дебатах останніх місяців як у Німеччині, так і у США з’явилися пропозиції обмеження дискусії з цього питання. В американських медіа пропонують збільшити частку Берліна в коштах на перебування американських військових баз у Німеччині.
Частина німецьких політиків і аналітиків пропонують, у свою чергу, звертати менше уваги на такий фактор, як 2% ВВП, а більшою мірою на військові спроможності і участь у військових і цивільних інтервенціях за кордоном.
З’являються також пропозиції більших німецьких інвестицій у розбудову транспортної інфраструктури у ФРН і на східному фланзі Альянсу (важливої з перспективи переміщення військових вантажів) і включення їх у військові витрати.
Американські пропозиції не здаються нині можливими до прийняття Берліном, а німецькі — Вашингтоном. Небажання ФРН виконувати фінансові зобов’язання в НАТО може вплинути на зростаюче розчарування адміністрації президента Трампа Альянсом і посилить прагнення зміцнювати двосторонні відносини з окремими союзниками, які інвестують в оборону і бажають співпрацювати із США.
ªâãåí ÏÅÒÐÅÍÊÎ
