Символічні поступки, на які декларував готовність піти президент Франції Емманюель Макрон, не нейтралізували запалу соціального протесту.
У перший вікенд 2019 року сили безпеки Франції арештували у Парижі одного з ідейних натхненників протестів Еріка Ерве. Утім, відкритим є питання, як це вплине на соціальні настрої французів. За останні вісім тижнів протести у Парижі стали додатковим атракціоном для туристів, які полюбляють екстремальні пригоди.
Справжня проблема французької влади у тому, що, зважаючи на мережевий характер руху «жовтих жилетів», вона не має персоналізованого партнера по круглому столу, за яким можна виробити компромісні рішення.
Звичайно, соціальний мир і стабільність — поняття не кількісне, а якісне. Приводом до протестів в обох випадках стало суб’єктивне невдоволення ситуацією, яка складається.
На новий рік в одному з ресторанів Караганди сталася п’яна сутичка двох груп відвідувачів цього закладу. У підсумку вірмен звинуватили у вбивстві хлопцяказаха. Відразу соціальні мережі почали пропагувати ідеї «відплати» за неповагу до представників титульної нації.
Казахські власті, зважаючи на свята, почали реагувати на вуличні протести із запізненням. Офіційна інформація робила наголос на побутовому характері сутички, відкидаючи її міжнаціональний характер. Тільки наприкінці минулого тижня в Караганду почали передислоковувати додаткові підрозділи сил безпеки.
Ситуація в Казахстані ускладнюється внаслідок загострення міжкланової боротьби за спадок влади президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва.
Вважається, що найближчим часом може загостритися протистояння між представниками «молодшого», «середнього» і «старшого» жузів (великих клановородових громад) у казахській політичній еліті.
Назарбаєву вдавалося створити систему стримувань і противаг між цими клановородовими громадами. Тепер у боротьбі за владу після відставки президента, яка рано або пізно має відбутися, зійшлися представники всіх жузів. Деякі з них вирішили розіграти національну карту, яка особливо важлива у багатонаціональному Казахстані.
Центральна влада останнім часом доклала чимало зусиль, аби нейтралізувати потенціал бунтів. Три роки тому аналогічні новорічні соціальні протести відбулись у місті нафтовиків Жонаозені. Але відтоді радикального поліпшення соціального становища не відбулося.
Ризики дестабілізації ситуації також пов’язані з проникненням у регіон Центральної Азії вихідців із цього регіону, які воювали на боці «Ісламської держави» у Сирії.
Зокрема, російські і китайські спецслужби стурбовані перспективою проникнення радикальних ісламістських ідей у цей регіон, зокрема у Ферганську долину. Найгірше, що неможливо системно поліпшити ситуацію за відносно нетривалий час.