Причому Австрійська партія свободи наполегливо виступає за скасування санкцій Євросоюзу проти Росії.
Але австрійський прем’єрміністр Себастіан Курц поки що більше прислуховується до думки Німеччини, яка попри практичне започаткування реалізації проекту побудови другої черги «Північноєвропейського газопроводу» вважає неприйнятною російську практику силової зміни державних кордонів в Європі.
Правда, у самій Німеччині існують розбіжності між парламентськими політичними силами щодо збереження режиму санкцій. Вони поки що тримаються завдяки «великій коаліції» християнських демократів і соціалдемократів.
Показово, що протилежні за ідеологічними орієнтирами у питаннях внутрішньої політики Ліва партія та партія «Альтернатива для Німеччини» критикують «велику коаліцію» за збереження санкцій.
Зважаючи на ці тенденції, стратегічним завданням російської дипломатії залишається максимальне поглиблення протиріч у середині Євросоюзу, аби, граючи на них, забезпечити скасування режиму санкцій. На думку російської дипломатії, Австрія є слабкою ланкою у ланцюгу.
Зокрема, бізнесові кола Австрії зваблюються готовністю Болгарії активізувати роботу у питанні можливого будівництва газопроводу «Південний потік» дном Чорного моря. В такому разі Австрія може стати важливим розподільчим вузлом газу в Центральній та Південній Європі.
Зміна позиції Австрії була бажаною для Росії з точки зору підготовки до запланованої на 11 червня 2018 року у Берліні зустрічі міністрів закордонних справ країн «нормандської четвірки». Але австрійська дипломатія продовжує свою тонку гру.
З одного боку, Відень демонструє готовність домовлятися з Росією щодо важливих торговельноекономічних питань, але з іншого — Австрія не готова заради цього приносити у жертву європейську солідарність з Україною.