Реагуючи на це, новопризначений міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас один із перших робочих візитів здійснив до Рима, де відвідав штабквартиру ВоєнноМорських сил Євросоюзу зі стабілізації становища в Середземномор’ї. Але виправити становище неможливо без остаточної нормалізації ситуації в Лівії.
Там поки що триває з перемінними успіхами ворогуючих сторін громадянська війна. Вже у 2012 році Лівія розпалася на складові: Тріполітанію, Кіренаїку, Феццан. На території країни знайшли притулок не тільки бойовики «Ісламської держави», а й работорговці та учасники інших кримінальних практик.
Ситуація на місцевих фронтах громадянської війни почала змінюватися під впливом піку міграційної кризи в Європі. У 2015–2017 роках Франція, Італія, до певної міри Росія почали робити ставку на колишнього генерала армії Каддафі — Хафтара.
Він відновив контроль над ключовими нафтоналивними портами Лівії, але повністю припинити транзит біженців до Європи Хафтар не зміг.
Улітку поточного року закінчується тюремний термін ув’язнення молодшого сина Муаммара Каддафі — Сейфа аль Іслама Каддафі. Дедалі гучнішими стають чутки про те, що він готовий повернутись у лівійську політику, нібито генерал Хафтар «гріє» йому місце у Тріполі.
Звичайно, це можуть бути тільки чутки. Адже молодшому Каддафі треба ще вийти живим із в’язниці, крім того, навряд чи генерал Хафтар сім років воював за те, аби віддати владу сину того, кого він — Хафтар зрадив у 2011 році.
Утім, лівійське питання залишається актуальним навіть у внутрішній політиці Франції. Днями там за звинуваченнями у «торгівлі впливом» були висунуті звинувачення колишньому президентові Франції у 2007–2012 роках Ніколя Саркозі.
Розслідування, яке тривало майже десять років, довело факти отримання Саркозі у 2007 році кількох десятків мільйонів євро на передвиборчу кампанію від самого Муаммара Каддафі. Саркозі все заперечує, особливо зазначає, що приймав рішення усунути Каддафі від влади навесні 2011 року незалежно від корупційних зв’язків із лівійським диктатором.
Ініціювання нинішнього скандалу Саркозі пояснює діями своїх конкурентів у внутрішній політиці, які побоюються його повернення в активну політику. Поки що адвокати витягли Саркозі з буцегарні, але розслідування триває і його результат може бути непередбачуваним з точки зору виявлення зв’язків інших європейських політиків із колишнім лівійським диктатором.
Звичка до легких грошей деяких поважних політиків демократичних країн, як показує лівійський приклад, безнадійно псує їхню репутацію, до того ж безкінечно продовжує регіональні кризи та дестабілізує вже не тільки Лівію, а й середземноморський рубіж Євросоюзу.
Андрій МАРТИНОВ