Але пік саудівсько-американської співпраці в роки афганської війни 1979–1989 років одночасно створив передумови для різного бачення ключових для обох країн цінностей. Консерватизм і протидію західним ліберальним цінностям тоді уособлював ліквідований у травні 2012 року Усама бен Ладен.
Натомість на хвилі соціально-політичних протестів 2011–2013 років в арабських країнах посилився запит на ліберальні реформи у Саудівській Аравії. Як це зазвичай буває, криза набула системних ознак. Зокрема, негативний вплив на стан економіки почали справляти стрибки цін на нафту.
Одночасно королівство загрузло у декількох регіональних війнах. Спроба завадити конкурентам із Катару прокласти газопровід до Середземномор’я через Сирію максимально загострила саудівсько-американські відносини. Неспокійно було у районах королівства, населених шиїтською меншістю.
Але найбільше клопоту королівству завдала громадянська війна у сусідньому Ємені, куди саудівській армії безпосередньо довелося втрутитись. Усе це відбувалося на тлі максимального загострення протиріч між сунітською Саудівською Аравією і шиїтським Іраном.
Внутрішньополітичної непевності ситуації додавали чутки про тяжку хворобу короля Салмана та загострення за цих умов протистояння між різними кланами принців, кожен з яких сподівався захопити у найближчій перспективі трон.
За такого розкладу король Салман прийняв рішення поступово лібералізувати політичний режим. Насамперед від джерел державного бюджету були відторгнуті далекі родичі. Були також покарані й відомі принци, які забруднили свою репутацію корупційними справами.
Аби нейтралізувати соціальний потенціал протесту, саудівські власті прийняли рішення збільшити соціальні виплати простим громадянам королівства.
Ще у 2014–2015 роках Салман погодився на створення законодавчого консультативного органу, який символічно «обмежив» абсолютну монархію. Причому право голосу на виборах до місцевих органів влади отримали жінки. Ця подія відбулася на тлі тривалих вимог європеїзованих саудівських жінок отримати права на управління автомобілями.
Після того як вони цього права домоглися, влада навіть наважилася жінкам дозволити нести службу в армії. Звичайно, не йдеться про службу у бойових частинах разом із чоловіками.
У сенсі гендерної рівності Саудівська Аравія все ще залишається далекою від сучасних стандартів західної ліберальної демократії. Тому західні неурядові організації, які переймаються проблемою захисту прав людини, оцінюють започатковані реформи як косметичні, які не змінюють консервативних характеристик правлячого монаршого режиму.
З огляду на пропаганду цих реформ «непомітно» минуло рішення Саудівської Аравії офіційно легалізувати національну ядерну програму. Показово, що це відбулося на тлі домовленостей із Дональдом Трампом, який намагається переконати країни Євросоюзу погодитися на скасування компромісу 2015 року щодо іранської ядерної програми.
Саудівці вважають, що це неодмінно відбудеться, тому на випередження працюють над нейтралізацією можливих воєнних ядерних переваг Ірану над Саудівською Аравією.
В Ірані вважають, що Саудівська Аравія активно фінансувала пакистанську ядерну програму. Тому фактично королівство вже володіє технологіями виробництва ядерної зброї. Такий розвиток подій турбує Ізраїль, який не в захваті від перспективи отримати одночасно ядерний Іран і ядерну Саудівську Аравію.
Поки що відкритим залишається питання, наскільки ефективними будуть запропоновані реформи та чи не підірвуть вони зсередини правлячий саудівський режим.
Андрій МАРТИНОВ
