Утім, тріумфального «автоматичного» проходження тексту коаліційної угоди через «чистилище» партійних з’їздів не відбулося. Насамперед тому, що Ангела Меркель зіштовхнулась із несподіваною для себе критикою в середині власної партії. Молодіжне крило християнських демократів (правда, не так гостро, як молодіжне крило соціал-демократів) критикує політику партійного керівництва щодо створення «великої коаліції».
Аби приборкати хвилю критики, Ангела Меркель завела мову про необхідність підготовки нової програми партії. На її думку, цей партійний документ має зафіксувати позицію християнських демократів саме в правому центрі німецького політичного спектра.
Тривалий досвід співпраці із соціал-демократами по волі чи по неволі перевів християнських демократів ближче до лівого центру. Тепер Меркель зазначає, що партія повинна відновити свій ідеологічний профіль.
Ще більш гостро коаліційну угоду критикують молоді соціал-демократи: вони звинувачують партійне керівництво у надмірній прагматичності за рахунок традиційних соціал-демократичних цінностей. Саме молоді соціалісти домоглися проведення загальнонімецького референдуму серед членів Соціал-демократичної партії щодо узаконення або відкидання коаліційної угоди.
Певної інтриги стану справ у партійних рядах німецьких соціал-демократів додала гостра кадрова конкуренція за лідерство в партії. Мартіну Шульцу швидко пригадали передвиборчі обіцянки в будь-якому випадку не відтворювати «велику коаліцію». Але коли на обрії така перспектива з’явилася, Шульц став приміряти під себе посаду міністра закордонних справ, яку займає його однопартієць Зігмар Габріель.
Інтрига ще більше заплутується, зважаючи на боротьбу за лідерство в самій СДПН. Андреа Налес, яка очолювала молодих соціал-демократів ще за часів канцлера Герхарда Шредера в 1998–2005 роках, тепер претендує на крісло офіційного лідера соціал-демократів.
Але вона несе за собою негативний шлейф політичного спадку Мартіна Шульца, що дратує нинішніх молодих соціал-демократів. На тлі таких внутрішньопартійних ігор цілком очікувано партії, які з такими титанічними зусиллями створюють «велику коаліцію», втрачають рейтинги.
Соціологічні опитування в Німеччині вперше фіксують факт виходу партії «Альтернатива для Німеччини» на друге місце, соціал-демократи відійшли на третє місце. Це доводить слушність запобігання проведенню позачергових виборів на користь термінового завершення процесу створення «великої коаліції». Адже попри гучні кадрові скандали та запеклу боротьбу за владу в партії «Альтернатива для Німеччини» ця партія набирає популярності саме на критиці «великих партій».
Чим довше триватиме процес формування «великої коаліції», тим більшим ставатиме такий сегмент виборців, які підтримуватимуть «Альтернативу для Німеччини».
Вони наголошують, що Меркель спочатку обіцяла створити один склад коаліції ще до Різдва, але незабаром вже Пасха, а коаліціада триває. Зрозуміло, що такі сигнали громадської думки бачать керівники партій, які намагаються завершити процес створення «великої коаліції».
Поки що партійні еліти активно шукають аргументи на користь підтримки коаліційної угоди партійними з’їздами. Ця чорнова робота, звичайно, знаходить чимало критиків, але за існуючого розкладу партійних сил «велика коаліція» має альтернативу лише у вигляді позачергових виборів. Провідні партії бундестагу просто не готові стрибнути у цю невідомість, яка загрожує потужною дестабілізацією.
Ангела Меркель наголошує, що відповідальність за Європу і за Німеччину вимагає від демократично налаштованих політиків знаходити компроміси та рухатись у правильному напрямку спадковості, збереження соціального ринкового господарства та цілісності Європейського Союзу.

Андрій МАРТИНОВ