Вперше на цих виборах було випробувано нововведення у вигляді голосування поштою. Щоправда, цією можливістю могли скористатися лише дев’ять тисяч виборців, які встигли до вересня заявити про своє бажання голосувати таким способом і внесли необхідні за законом особисті відомості до електронного виборного реєстру.
Крім політично-технологічних новацій на цих румунських парламентських виборах, варто згадати про їхній загальний політичний фон. Рік тому у країні стався гучний політичний скандал, пов’язаний із корупцією. Внаслідок пожежі у нічному клубі загинуло чимало молоді — відвідувачів цього закладу. Розслідування показало, що власники нічного клубу, підкупаючи контролюючі організації, систематично нехтували заходами безпеки.
Під тиском масових протестів, які проходили під гаслом «корупція вбиває», у відставку пішов уряд соціал-демократа Віктора Понти. Обраний 2014 року президентом Румунії громадянин німецького походження Клаус Йоханніс призначив до виборів 2016 року «технічний» експертний уряд на чолі з колишнім європейським комісаром з питань сільського господарства Дачіаном Чолошем.
Хоч як дивно, але цей «технічний» уряд спромігся серйозно почистити авгієві стайні румунської політики. Антикорупційне агентство Румунії розслідувало реальні кримінальні справи за звинуваченнями у корупції політиків верхнього ешелона влади. В результаті чого, зокрема, завершилася кар’єра багатьох румунських політиків, які з’явились у політичному житті Румунії після революції 1989 року.
Зокрема, екс-президент Траян Бесеску, аби уникнути кримінальної відповідальності за корупцію, навіть прийняв молдовське громадянство. Звичайно, це було подано як крок до унії між Румунією і Молдовою. Взагалі екстремістсько-націоналістична тема негайного створення «Великої Румунії» під час цієї виборчої кампанії конкурувала хіба що з популістськими обіцянками.
Особливо відзначилися румунські соціал-демократи, які примудрилися поєднати у своїй виборчій програмі як націоналістичну риторику, так і популістські обіцянки. Приміром, німецькі політичні кола, які два роки тому вітали обрання в Румунії представника німецької національної меншини Клауса Йоханніса президентом країни, відверто дивувались із того, як під час нинішньої виборчої кампанії лідер соціал-демократів Лівіу Драгня звинувачував президента країни і прем’єр-міністра у недостатній «румунськості» та підпорядкованості масонським колам Євросоюзу.
Натомість прем’єр-міністр Дачіан Чолош звинуватив соціал-демократів у популізмі і націоналізмі. Ці ідеологічні конструкти домінували у Румунії до вступу у НАТО в 2004 році і в Європейський Союз у 2007 році. Однак уже президентська виборча кампанія 2014 року знову проходила під націоналістичними гаслами, але тоді румунська молодь переважно проголосувала не за корумпованого Віктора Понту, а за Клауса Йоханніса.
Андрій МАРТИНОВ
