Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Липень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 22 Липень 2016 09:17

Російська закордонна політика після Криму

Rate this item
(0 votes)

Ро­сій­ська Ра­да зов­ніш­ньої і обо­рон­ної по­лі­ти­ки (СВОП) опуб­лі­ку­ва­ла до­по­відь «Стра­те­гія для Ро­сії. Ро­сій­ська за­кор­дон­на по­лі­ти­ка: кі­нець 2010-х, по­ча­ток 2020-х ро­ків». В ній зна­хо­ди­мо апо­фе­оз ни­ніш­ньо­го кур­су Крем­ля, зба­га­че­ний ри­ту­аль­ни­ми за­кли­ка­ми до еко­но­міч­ної мо­дер­ні­за­ції.

СВОП є впливовою інституцією з представників політичного і експертного середовища, яка відіграє роль інтелектуального центру російської дипломатії. Про його близькі зв’язки з президентською адміністрацією свідчить факт участі у презентації доповіді міністра закордонних справ Сергія Лаврова — одного з членів СВОП.
Тому не дивно, що «Стратегія для Росії» містить тверду підтримку російської закордонної політики. На думку авторів доповіді, протягом останнього десятиліття вона була здебільшого вдалою, а сама дипломатія — майстерною.

Нинішній курс Кремля описується як «твердий, але обережний, хоча в цілому продуктивний».
Беручи до уваги, що, як визнають самі автори доповіді, рівень економічного розвитку є головним показником сили і впливів у світі, одночасно це — найслабший елемент російської держави. Тому складно відмовитися від враження, що маємо справу з типовим прикладом доброї міни при поганій грі, бо у доповіді складно знайти приклади позитивного впливу закордонної політики на економічний розвиток країни.
У контексті успіхів російської політики на перший план нині висувається відбудова військової могутності. Спостерігається мілітаризація мислення російських еліт про закордонну політику, для яких війна здається не стільки продовженням політики, як її засобом.
Черговим «успіхом» Росії вважається зупинка «експансії Заходу» на пострадянському просторі. Незалежно від сумнівної достовірності цього твердження воно перебуває у суперечності із заявленим пріоритетом економічного розвитку. Результатом російської інтервенції на Сході України стало повне руйнування відносин Москви із Заходом, який є і довго ще буде безальтернативним джерелом модернізаційних ресурсів для російської економіки. Як визнають члени СВОП, «надії на серйозне надходження інвестицій із Китаю не здійснились».
Багато говорить сама мова, якою описуються сусіди Росії. Голосні декларації про «часткове гальмування і навіть припинення розпаду пострадянського і російського історичного імперського простору» у напівофіційному документі російського істеблішменту, який розробляє закордонну політику, здається, більше свідчить про безсилля, ніж про аналіз ситуації.
Найближчим до реальності здається інше твердження доповіді: «Приєднання Криму допомогло в консолідації більшості суспільства і еліти». Одночасно, беручи до уваги слабкість російської економіки і падіння рівня життя, тривалість цієї консолідації стоїть під знаком запитання. Самі ж автори визнають, що вона не проявилась у жодному проекті розвитку.
Згаданої «доброї міни при поганій грі» у доповіді значно більше. Так, самотність Росії на міжнародній арені подається як корисна, оскільки у нинішньому світі «союзи є ще менш надійними і більш коштовними, ніж колись». У свою чергу, Лілія Шевцова звертає увагу на мрійливий характер декларації про «глибоке стратегічне партнерство» Росії і Китаю та на суперечність одночасного проголошення занепаду Заходу «викриттям» його експансії і прагнення до повалення російської влади.
Доповідь СВОП характеризується типовим для широкого медійнопропагандистського поширення відносно якісним аналізом міжнародної ситуації через призму гри інтересів, поєднаних із безпорадністю і мрійним мисленням по відношенню до самої Росії і можливостей її розвитку.

Євген ПЕТРЕНКО

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».