Взагалі зростання в геометричній прогресії кількості азійських мігрантів до Австралії загострює проблему збереження цією країною своєї «британської» історичної ідентичності. Адже досі австралійські республіканці не домоглися проведення в Австралії референдуму щодо виходу з Британської Співдружності та проголошення республіки, бо формально главою Австралії є британська королева Єлизавета ІІ.
Правда, загострення проблем у відносинах Великої Британії з Євросоюзом може відкласти до кращих часів назріле питання модернізації британсько-австралійських відносин. Усі зазначені питання ось уже шість років глибоко розколюють парламентські партії Австралії, що лише віддзеркалює факт суспільно-політичного розподілу позицій між різними партійними полюсами.
Зокрема, на виборах 2 липня 2016 року знову основна конкуренція розгорнулася між досі правлячою Ліберально-національною коаліцією та Лейбористською партією. Однак жодна політична сила Австралії не здобула переконливої перемоги на виборах. Австралійські політологи говорять про феномен «підвішеного парламенту», коли нестабільними є будь-які коаліційні домовленості, а отже, це робить неможливим чіткий стратегічний урядовий курс.
Скоріше за все, така ситуація збережеться до «чергових позачергових виборів» або ще одного виборчого циклу, принаймні доти, доки в австралійському суспільстві не сформується новий консенсус щодо державних пріоритетів.
Зокрема, мають бути найдені відповіді на запитання, чи має бути Австралія відкритою вітрам глобалізації з її усіма перевагами та ризиками, на чому наполягають австралійські республіканці, або Австралія залишиться у складі Британської Співдружності та продовжить традиційний курс на особливі відносини із США та Великою Британією.
Але головний урок, який багатьом дає австралійська демократія, полягає у спроможності політичної еліти нести тягар відповідальності за свої дії або бездіяльність. Наочний приклад стосується вирішення багатьох проблем кримінального насилля.
До 1996 року, коли в Австралії у вільному обігу була стрілецька зброя, чимало оглядачів, коментуючи велику кількість злочинів з її використанням, згадували про «експорт» у ХІХ столітті британського кримінального елементу до Австралії.
Але 20 років тому консервативний уряд Джона Говарда прийняв програму викупу зброї у населення. Попри всі політичні турбулентності, яких після цього зазнала Австралія, нація, незважаючи на серйозні культурні і політичні розбіжності, продемонструвала здатність досягнути консенсусу заради ухвалення законів, які рятують життя людей. Цей приклад дає підстави сподіватися, що і з нинішньої політичної турбулентності Австралія вийде з честю.

Андрій МАРТИНОВ