Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Липень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Липень 2016 10:43

Стратегічні виклики Євросоюзу

Rate this item
(0 votes)

Не­дав­ній бри­тан­ський ре­фе­рен­дум що­до ви­хо­ду кра­їни з Єв­ро­со­юзу мак­си­маль­но за­гос­трив кри­зо­ві про­це­си єв­ро­пей­ської ін­тег­ра­ції. Во­ни ма­ють сис­тем­ний ха­рак­тер та по­в’яза­ні як з еко­но­міч­ни­ми проб­ле­ма­ми, на­пли­вом бі­жен­ців, вій­ною на ук­ра­їн­сько­му Дон­ба­сі, так і з ін­сти­ту­цій­ним по­слаб­лен­ням Єв­ро­со­юзу.

Велика Британія традиційно займала окрему позицію щодо кожного з цих питань. Лондон скептично ставився до спроб залишити кризову Грецію у зоні євро, відгородився від квотного принципу поділу біженців між країнами — членами Євросоюзу, зайняв жорстку позицію щодо запровадження антиросійських санкцій до повного виконання Кремлем Мінських домовленостей, домагався скорочення свого внеску до спільного бюджету Євросоюзу.
Навіть зважаючи на всі ці ускладнення, ані серед керівництва Євросоюзу, ані в середовищі національних політичних еліт країн — членів Євросоюзу немає консолідованої позиції щодо визначення стратегії розвитку Євросоюзу після британського виходу.

Європейські оптимісти зауважують, що це дасть можливість за німецько-французького лідерства будувати федеративну Європу.
Натомість європейські скептики доводять, що така стратегія може змусити їх організувати референдуми щодо виходу з Євросоюзу у своїх країнах. Зокрема, ця ідея має серйозну суспільну підтримку у таких країнах Євросоюзу, як Данія, Нідерланди, Австрія, Угорщина.
Зважаючи на таку непросту ситуацію, Євросоюз буде змушений шукати філігранну стратегію погодження суперечливих інтересів країн-членів, аби вирішити подвійне завдання: збереження Євросоюзу та чітке визначення стратегічної мети його існування.
За таких умов на початку липня розпочалося півріччя головування Словаччини в Європейському Союзі. Символічно до цієї події словацькі націоналісти скористалися нагодою задля початку своєї агітаційної кампанії за проведення референдуму щодо виходу Словаччини з ЄС.
Непросто складається внутрішньополітична ситуація у сусідній до Словаччини Австрії, де Конституційний Суд на вересень призначив третій тур президентських виборів, позаяк ультраправий кандидат-популіст домігся невизнання результату виборів 22 травня.
Крім того, парламент Кіпру на поточному тижні голосує з питання скасування санкцій із Росії. Так само налаштована Італія. Утім, на офіційному рівні Рада глав держав Євросоюзу попри кризу з британським референдумом продовжила до 31 січня 2017 року санкції проти Росії. Їхня подальша доля не в останню чергу залежатиме від результату президентських виборів 8 листопада у США.
Поки що Євросоюз досить суперечливо визначається зі своєю політикою щодо України. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте висунув вимогу завершення процедури ратифікації Угоди про асоціацію ЄС і України. До цієї Угоди, на його думку, мають бути внесені суттєві юридичні зміни щодо недопущення української міграції та перспективи членства в ЄС.
Якщо такі умови будуть прийняті, вони вимагатимуть повторного підписання документа та його повторної ратифікації у кожній країні ЄС та Україні. Але це принципово може змінити сутність Угоди про асоціацію, залишивши фактично тільки її частину, яка стосується зони вільної торгівлі з преференціями для європейських товарів на українському ринку та квотним принципом для українських товарів на спільному ринку ЄС.
Зрозуміло, що вирішення проблеми остаточного набуття чинності Угодою про асоціацію залежатиме від способу і темпу врегулювання Євросоюзом власних стратегічних проблем. Наразі важко прогнозувати, скільки часу на це знадобиться Євросоюзу. Стаття 50 Лісабонського договору передбачає два роки на переговори щодо питання виходу будь-якої країни з ЄС, але треба розуміти, що досі такого прецеденту не було.
Багато що залежатиме від британської позиції, адже незрозуміло, чи таки піде у жовтні у відставку прем’єр-міністр Девід Кемерон і хто стане його наступником. Також пам’ятаємо, що навесні 2017 року відбудуться президентські вибори у Франції, а у вересні 2017-го — федеральні вибори в Німеччині.
Відкритим залишається питання, наскільки зміниться внутрішньополітичний ландшафт у цих країнах. Тож поки що невідомості у стратегії ЄС більше, ніж факторів, які піддаються прогнозу.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».