Лівоцентристи і популісти у квітні 2016-го навіть спромоглися створити коаліцію, але вона не отримала підтримки від націоналістичних партій Басконії і Каталонії.
У травні 2016 року Народній партії Маріано Рахоя знову не вистачило голосів для формування однопартійного уряду. Внаслідок такого розкладу політичних сил король Філіпе був вимушений призначити позачергові вибори до кортесів.
Після британського референдуму тільки збільшилась інтрига цих виборів. Народна партія почала акцентувати увагу на потребі відібрати у англійців Гібралтар. Гра на націоналістичних емоціях, з одного боку, сприяла частковому набиранню голосів «народниками», проте з іншого — ще більше консолідувала баскських і каталонських націоналістів, що не змінило радикально балансу сил. Зрештою, друге місце залишилося за популістською коаліцією лівих партій («Подемос» та «Об’єднання лівих»), третє — за соціалістами.
Результати виборів знову поставили короля Філіпе у незручне політичне становище. Він відкрито симпатизує Народній партії, але створення нової коаліції на чолі з нею можливе лише на основі домовленостей із баскськими та каталонськими націоналістами або соціалістами. Тому ці результати можна вважати новим тестом для іспанських політиків на готовність до компромісів, адже безперервні вибори негативно позначаються на інвестиційному кліматі та підривають стабільність економіки.
Отже, іспанським політикам після цих виборів не до сієсти та відпусток. Попереду надскладні коаліційні переговори, черговий провал яких може вже восени ввести Іспанію у хаос. Можливо, усвідомлення такої сумної перспективи змусить партії до більшої відповідальності за країну.

Андрій МАРТИНОВ