Унаслідок падіння цін на нафту та великих військових витрат саудівський державний бюджет 2015 року отримав рекордний дефіцит у 83 мільярди доларів. Аби виправити ситуацію, саудівцям довелося терміново залагоджувати конфлікт у Ємені та вести переговори щодо стабілізації цін на нафту.
На цьому тижні у Кувейті розпочалися переговори щодо припинення громадянської війни в Ємені та умов виведення з єменської території саудівської армії. Натомість домовитися з приводу зменшення обсягів видобутку нафти не вдалося. Минулого вікенду міністри енергетики найбільших нафтовидобувних країн світу обговорювали цю проблему у Катарі.
Переговори не складалися від самого початку, адже саудівці в ультимативній формі зажадали, аби свої квоти видобутку нафти радикально скоротив Іран. У відповідь саудівцям нагадали, що Іран поки що технічно не може збільшити видобуток нафти більш ніж на 3 мільйони барелей на день. Натомість саудівський видобуток за день учетверо більший, ніж іранський. Проте цей аргумент на саудівців не подіяв, і угода щодо скорочення обсягів видобутку нафти в Катарі не була укладена.
Деякі аналітики таку непоступливість саудівців назвали тренуванням перед переговорами з президентом США Бараком Обамою. Він цього тижня відвідав Саудівську Аравію, ймовірніше, з останнім візитом упродовж двох своїх президентських термінів. Ще напередодні візиту Обами до ЕрРіяду світова преса досить жваво обговорювала проблеми американськосаудівських відносин. Приводом стало бажання деяких американських сенаторів вимагати зняття грифу «цілком таємно» з тих сторінок доповіді спецслужб США, які стосуються ролі громадян Саудівської Аравії в організації терактів на території США 11 вересня 2001 року.
Справа в тому, що 2003 року завершальна частина розслідування тих подій у цьому ракурсі була засекречена адміністрацією Джорджа Буша. Тепер нібито Барак Обама декларував намір розсекретити ці матеріали, які є вкрай незручними для саудівської королівської родини. Нинішній король Салман у 2001му очолював саудівську розвідку та був безпосередньо причетний до організації усіх таємних операцій за межами Саудівської Аравії.
У разі оприлюднення цих матеріалів саудівці погрожують розпродати американських державних боргових зобов’язань на майже вісімсот мільярдів доларів. Утім, ця саудівська загроза мало кого налякала у США, адже технічно розпродати досить швидко такий обсяг «цінних паперів» неможливо. Цікавим є питання, навіщо «стратегічним союзникам» було так брутально шантажувати один одного напередодні переговорів Барака Обами з королем Салманом?
Однозначної відповіді на це питання немає. Ліберальна частина аналітиків вважає, що Барак Обама намагається «відплатити» саудівцям за їхній егоїзм, адже надмірне падіння цін на нафту поставило на межу банкрутства навіть американські фірми, які видобувають так звану сланцеву нафту.
Після 2011 року саудівська політика на Близькому Сході стала надто самостійною і не прогнозованою для інтересів США та Ізраїлю. Водночас Ізраїль сподівається на перемогу на цьогорічних виборах президента США Гілларі Клінтон, яка наполягає на безумовному виконанні американських союзницьких зобов’язань щодо гарантування безпеки Ізраїлю.
Вважається, що так Обамі відплатили за його недавню заяву про те, що найбільшою своєю помилкою на посаді президента США він вважає рішення про усунення від влади лівійського диктатора Муаммара Каддафі. Цю ідею активно підтримувала тодішній державний секретар США Гілларі Клінтон. До речі, зовсім не були проти цього й у Саудівській Аравії.
За цих непростих обставин взаємовпливів внутрішньої і зовнішньої політики як у США, так і Саудівській Аравії, головною метою Барака Обами був пошук порозуміння з королем Салманом щодо широкого кола питань. Інша справа, наскільки це завдання було вирішене. Принаймні, саудівці виявилися максимально непоступливими в питанні скорочення обсягів видобутку нафти. Грою на демпінгу, здається, саудівці намагаються усунути з ринку шляхом банкрутства деяких своїх конкурентів на нафтовому ринку.
Відсутність компромісу з економічних питань зробила неможливим і згоду щодо питань політичних. Саудівці фактично показали, що не збираються звертати надмірну увагу на американські та ізраїльські інтереси, натомість захищати переважно власні інтереси на Близькому Сході. Зрозуміло, що стратегічну дилему з приводу того, що робити з такою «некерованою» Саудівською Аравією, доведеться вирішувати наступному американському президенту.
Команда Дональда Трампа вже збирає на Гілларі Клінтон компромат на тему саудівського фінансування її виборчої кампанії. Натомість саудівці вважають Трампа надмірно проізраїльським політиком та дійсно роблять ставку на Гілларі Клінтон. Як бачимо, ставки в політиці Саудівської Аравії є дуже високими й мають вагоме значення для стану сучасних міжнародних відносин.
Поки що однозначно зрозуміло, що після 11 вересня 2001 року Саудівська Аравія почала відігравати дедалі більш самостійну роль як на Близькому Сході, так і у світі в цілому. Усім іншим учасникам міжнародних відносин цей факт доводиться враховувати як у питаннях цін на енергоносії, так і в інших стратегічних проблемах.
Андрій МАРТИНОВ