На цьому тлі посилилися прояви інформаційної війни проти Туреччини. Напередодні туристичного сезону турецькі вороги та конкуренти намагаються створити країні імідж послідовного ворога демократії. Зокрема, така інформаційна кампанія розгорнулась у Німеччині, де місцевий телевізійний комік навмисне образив Реджепа Ердогана.
Цей скандал відбувся у незручний політично час для канцлера Ангели Меркель. Вона щойно з великими труднощами досягла домовленості з Ердоганом щодо повернення «несирійських біженців» до Туреччини в обмін на фінансову допомогу Євросоюзу Туреччині та безвізовий режим з Євросоюзом для турецьких громадян. Але невдалий гумор поставив ті досягнення під загрозу.
У цій ситуації Меркель прийняла нестандартне для лібералки рішення покарати комедіанта. Власне, прийнятного виходу з цієї ситуації для неї й не було, адже якщо «не обмежити свободу слова», можна було наразитися на образу Ердогана, ціною якої могло бути скасування домовленості про біженців. І ця загроза виявилася для Меркель навіть більш серйозною, ніж чергова порція критики вдома з приводу початку судового переслідування комедіанта. За тяжких часів, виявляється, зовсім не до гумору.
Свою гру на Близькому Сході продовжує проводити й Росія. Лише на поточному тижні Москву відвідав президент Палестинської автономії Махмуд Аббас, а за кілька днів після нього там же побував прем’єрміністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху. Палестинська делегація на тлі величезної уваги до сирійського конфлікту вкотре спробувала привернути хоча б часточку уваги до своїх проблем. Утім, у регіоні утворився такий розклад сил, коли й вирішення палестинської проблеми залежить переважно від того, яким буде результат сирійської війни.
Остання також є надзвичайно актуальною для Ізраїлю, адже бойові дії проти бойовиків «Ісламської держави Іраку і Леванту» відбуваються поблизу спірних між Сирією та Ізраїлем Голанських висот. Унаслідок викликів безпеці Ізраїлю з боку «Ісламської держави» його керівництво досить помірковано поставилося до російської військової присутності в Сирії.
Утім, Ізраїль більше стурбований російським союзником у Сирії, яким є Іран. У єврейській державі, здається, не зовсім розуміють, чи Іран використовує Росію у Сирії, чи навпаки. Чіткого розуміння того, що там відбувається, прем’єрміністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху навряд чи отримав від переговорів з Володимиром Путіним.
Натомість на поточному тижні Тегеран відвідала верховний представник з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу Федеріка Могеріні. Це був перший такий представницький візит від часів минулорічного скасування санкцій з Ірану. Тепер Європейський Союз демонструє політичне бажання активізувати свою близькосхідну політику, пасивність у якій, як довела ситуація з біженцями, створює виклики безпеці самого Євросоюзу.
Зокрема, Євросоюз, попри протести Саудівської Аравії і США, демонструє готовність у рамках загальної нормалізації ситуації навколо Ірану посприяти технічному переоснащенню іранської нафтовидобувної промисловості, яка суттєво відстала за своїм розвитком унаслідок санкцій.
Утім, конструктивні проекти на Близькому Сході неможливо буде реалізувати, доки в регіоні зберігається нестабільність. Та поки що немає підстав вважати, що тенденції до замирення стають визначальними та незворотними, тому динаміка масштабних політичних маневрів на Близькому Сході залишатиметься високою.
Андрій МАРТИНОВ