«Я вдячний прем’єру за боротьбу за наші інтереси і за те, чого він добився для нас у Брюсселі, — заявив Боріс Джонсон зі стурбованим виразом обличчя перед телекамерами. — Але вважаю, що розлучення дозволить нам заощадити гроші і відновити контроль». Крім того, переконував він далі, «у ЄС завжди слухають тільки тих, хто говорить «ні». Отже, в сумі з його відповіді випливало, що він заохочує своїх земляків, щоб вони сказали на червневому референдумі «ні» і, напевно, їм тоді вдасться виторгувати ще більше поступок.
Камерон уміло опонував Джонсону, говорячи, що його задум є абсолютною дурницею і, напевно, не буде початком ще кращої пропозиції для Великобританії. Він також додав, що знає багато пар, які розпочали процес розлучення, але не знає жодної, яка такий процес почала для того, щоб відновити подружнє життя. Тобто, або зараз проголосуємо за ЄС, або віддаємо свій голос за розлучення, але тоді вже не буде вороття.
Нік Клег, колишній віцепрем’єр, написав у Твіттері, що майбутнє країни було зведено до сварки і суперництва друзів по університету. Девід Камерон для того, щоб утриматися на посаді, обіцяв британцям референдум у питанні ЄС, а далі — як пояснював своє рішення — боровся за кращі умови членства, щоб потім переконувати співгромадян, що виграв дуже багато, і новий договір з Євросоюзом настільки корисний, що виходити з Євросоюзу нема жодного сенсу. Однак усі ці маневри навколо реформування ЄС насправді проводилися в інтересах внутрішньої політики.
Тепер Боріс Джонсон робить те саме. Поставивши себе в опозицію до прем’єра, він грає у власних інтересах. Не звертає уваги на справжній інтерес країни, тільки бореться за голоси євроскептиків. Джонсон увесь час підкреслює, що втрати від перебування у складі ЄС будуть значно більшими, ніж ціна, яку треба буде заплатити за Брексіт. Навіть якщо частина людей втратить роботу.
В одному з останніх інтерв’ю вихід Великобританії з ЄС він порівнював із втечею із в’язниці. А журналістів, які розпитували його про розіслану серед працівників міської мерії інструкцію про підтримку позиції мера на користь Брексіту, переконував твердженням, що немає нічого спільного з тим емейлом, і що кожний у ратуші може мати такі погляди, які хоче. А розсилку інструкції Боріс назвав непорозумінням.
У цьому році закінчується його друга чотирирічна каденція на посаді мера Лондона. Джонсон уже встиг побувати журналістом «Таймс», кореспондентом правої газети «Дейлі Телеграф» у Брюсселі і головним редактором впливового британського тижневика «Спектейтор». Як мер, він запровадив низку відчутних змін, заборонив уживання алкоголю в метро і автобусах, намовив багатьох лондонців, щоб почали користуватись і орендувати міські велосипеди. Джонсону також вдалося добре організувати у 2012 році в Лондоні Олімпійські ігри. І тепер він не приховує бажання спробувати себе в ролі лідера партії.
Результати останніх опитувань багатообіцяючі для Боріса Джонсона. За їхніми даними, його добре розпізнають по світлій чуприні, і для багатьох людей він більш автентичний, ніж інші політики. Боріс популярніший від двох інших серйозних кандидатів на нового лідера торі — Джорджа Осборна і Терези Мей.
Екстравагантний і не дуже красномовний, але водночас з освітою, здобутою в Ітоні і Оксфорді, він почувається, як риба у воді в середовищі британських еліт. Боріс є типом людини, якій багато вибачають: чарівний і «свій в дошку», він уміло формує собі такий імідж. При всій своїй елітарності, він видається більш людяним, ніж інші політики.
На Камерона люди дивляться, як на продукт піару, а Джонсон є для них людиною з плоті і крові. Його особистість, як переконує Тобі Янг на сторінках «Спектейтора», — це суміш принципів і опортунізму, тобто — як у всіх політиків. Джонсон у певному сенсі є політиком наших часів, шоуменом, який невтомно працює над тим, щоб споживачвиборець був у ньому зацікавленим.
Один із його біографів колись сказав, що «жінки кохають Боріса Джонсона, бо він кохає жінок. А чоловіки, бо живе так, як вони хотіли б жити». Але навіть йому деякі речі не проходять безкарно. Кожна людина має певну межу, коли поведінка стає недопустимою. Зокрема, журналістка «Гардіан» Поллі Тойнбі віддавна засуджує Боріса Джонсона за брехливість. Вона називає його клоуном і психопатом і кілька років тому пророкувала, що Камерон ще пошкодує про давню підтримку Джонсона.
Останнім часом повторюється думка, що Боріс є циніком, який задля власних політичних амбіцій нехтує інтересами Великобританії. Нік Коен, лівий журналіст «Спектейтора», роздумує над тим, як Боріс зміг упасти так низько і чи ще взагалі у нього є хоч якісь системні засади. Очевидно, що Джонсон може увійти в історію як той, кому добре вдалося відчути зростання популістських рухів, зіграти вабанк щодо ослабленого Євросоюзу і так щось виграти політично. Але це недалекоглядне мислення і виграш у дуже вузькому значенні.
У ширшому, як пише Гідеон Рахман, публіцист газети «Файненшел Таймс», історія радше не визнає рацію Джонсона і не вибачить йому, що він став обличчям Брексіту. Якщо Великобританія проголосує за вихід з Євросоюзу, найбільше втішаться всі європейські крайні праві і крайні ліві партії, які закликають до знищення ЄС. А поза Євросоюзом Джонсон зробить добру послугу Володимиру Путіну, який вбачає у Брюсселі запеклого ворога і має величезні претензії за санкції, накладені на Росію після анексії Криму.
Крім того, Боріс Джонсон може прорахуватися навіть у межах самої Консервативної партії. Соціолог Майкл Гарапіч нагадує, що торі дуже вразливі до внутрішніх воєн. Вони уникають їх і навчені історією конфлікту всередині партії після усунення Маргарет Тетчер, який три рази поспіль позбавив їх шансів на виграш виборів.
Додатково — як переконує Майкл Гарапіч — екстравагантність Джонсона і його поза спадкоємця з вищого класу може і пасує до посади мера Лондона, але для прем’єра йому може забракнути аури серйозності державного діяча. Це наш «джокер», говорять торі, але водночас це не є хтось, кого вони хотіли б запросити на недільний обід додому. Тому, попри велику популярність, незабаром може виявитися, що Боріс Джонсон є «необиральним», і тому торі будуть змушені поставити на когось іншого.
Євген ПЕТРЕНКО