Вони не лише здобули переконливу перемогу на парламентських виборах, а й привели до влади свого лідера Мухаммеда Мурсі. Аби зміцнити свої позиції при владі, Мурсі намагався підпорядкувати ісламістам єгипетську армію, яка традиційно розглядала своє призначення як суспільний інститут, що протистоїть «Братам-мусульманам».
Тож не дивно, що влітку 2014 року єгипетські військові здійснили державний переворот і усунули «Братів-мусульман» від влади. Колишній єгипетський президент Мухаммед Мурсі влітку 2015 року отримав смертний вирок. Натомість здається, що Хосні Мубарак аналогічного вироку уникне, незважаючи на невдоволення з цього приводу багатьох єгиптян.
Улітку 2014 року США де-факто визнали силовий прихід єгипетських військових до влади. Іншого вибору не було, адже Єгипет міг перетворитися на розплідник радикальних ідей, що завжди небезпечно, враховуючи особливе місце Єгипту в арабському світі, на Близькому Сході та в Африці. Тобто попри декларативне засудження військового перевороту США вже восени 2014 року відновили військово-технічне співробітництво з Єгиптом. Тоді ж було продовжено започаткований ще за часів президентства Хосні Мубарака стратегічний діалог між Каїром і Вашингтоном.
Обидві сторони мають чимало тем для переговорів. США демонструють зацікавленість у перетворенні Єгипту на форпост протидії радикальним ісламістам на Близькому Сході та в Північній Африці. Єгипетські військові розширили співробітництво з Ізраїлем у питанні протистояння терористам на Синайському півострові, який є вразливим місцем для обох держав.
Єгипетська армія також демонструє готовність не тільки захищати стратегічний Суецький канал від можливих терористичних атак, а й сприяти безпеці ще одного стратегічного союзника США, яким є Саудівська Аравія. Чимало єгипетських військових виконують контракти у цій країні, яка зараз воює з єменськими шиїтами.
Зрозуміло, що стратегічна важливість розвитку співпраці США з єгипетськими військовими не виключає критики неурядових організацій на адресу Білого дому з приводу антидемократичної практики правління військових. До цієї критики залучається й турецький президент Реджеп Ердоган, який закликає єгипетські власті не страчувати Мухаммеда Мурсі, адже Єгипет має власний непростий досвід аналогічних страт.
У 1966 році тодішній єгипетський президент Гамаль Насер стратив ідейного натхненника «Братів-мусульман» богослова Сайєда аль-Кутба. Ця подія має тривалий резонанс. Ідеї аль-Кутба щодо «справжньої ісламської держави» взяла на озброєння спочатку «Аль-Каїда», а зараз «Ісламська держава Іраку і Леванту».
Крім того, у 1981 році єгипетські ісламісти відплатили вже не Насеру, а його наступнику Анвару Садату, вбивши останнього під час військового параду. Саме наступник Садата Хосні Мубарак і правив Єгиптом до революції 2011 року. Тобто політичний цикл історії Єгипту завершився і пішов на нове коло.
Аби воно не стало зачарованим, США закликають нинішніх єгипетських військових до проведення більш відповідальної політики. Вона має бути спрямована на лікування застарілих національних «хвороб»: корупції, некомпетентності державного апарату, створенню більш сприятливого клімату для іноземних інвестицій, створенню нових робочих місць.
Утім, поки що єгипетські військові більше зосереджені на вирішенні нагальних проблем внутрішньої і зовнішньої безпеки Єгипту, без чого говорити про сприятливі можливості для соціально-економічного розвитку не доводиться.

Андрій МАРТИНОВ