Теоретично це може принести більш переконливу перемогу пропрезидентській Партії справедливості й розвитку, але подальшому розхитуванню ситуації не сприяють зовнішні фактори, які вимагають консолідації влади.
Туреччина вимушена реагувати на активність бойовиків «Ісламської держави Іраку і Леванту». Днями стався теракт у турецькому місті Суруч на кордоні із Сирією поблизу міста Кобані, де тривають важкі бої. У цьому регіоні мешкають переважно сирійські курди, тож не дивно, що турецькі курди вимагають більш дієвої участі турецької армії в опорі ісламістам.
Реагуючи на курдські протести, турецькі власті фактично порушили дворічне припинення вогню із загонами курдів. Зважаючи на це, можна сказати, що завдяки теракту «Ісламська держава Іраку і Леванту» змогла серйозно посварити між собою своїх супротивників — турків і курдів. Фактичне відновлення турецько-курдської конфронтації ллє воду на млин терористів, адже поки що реакція властей має не стільки стратегічно-політичний характер, скільки військово-технічне тактичне спрямування.
Зокрема, після теракту турецькі власті вирішили звести модульну мобільну стіну довжиною 150 кілометрів, яку за необхідності можна буде розміщати на критичних ділянках турецько-сирійського кордону. У найнебезпечніших місцях кордон також хочуть зміцнити фортифікаційними спорудами. Звісно, миттєво перекрити майже 900-кілометровий турецько-сирійський кордон неможливо, тому уряд Туреччини вирішив негайно відремонтувати прикордонні шляхи, аби за потреби швидко здійснювати евакуацію місцевого населення та переміщення військ. Досі більше уваги приділялося курдському «кордону».
Туреччина також дала згоду партнеру по НАТО — США на розміщення додаткових винищувачів, які беруть участь у бомбуванні бойовиків «Ісламської держави Іраку та Леванту». Це — принципове рішення, бо військові бази, з яких здійснюються такі польоти, неодмінно стануть наступною мішенню для терористів.
Тактика «Ісламської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ) спрямована на максимальне розширення фронту протидії своїм ворогам. Це дає можливість ІДІЛ залишатись у топ-новинах, що забезпечує вербування нових прихильників терору, безперервне фінансування терористичної діяльності та сіє страх у середовищі «невірних».
Зважаючи на це, турецькі власті опинились у вкрай незручному становищі. Ідеологічно поміркованим турецьким ісламістам непросто пояснювати війну проти ісламських радикалів. Оскільки це не історичний ворог — курди, які намагаються створити власну національну державу на частині турецької території, а такі само суніти, як і більшість турків.
Принаймні до 2015 року турецькі власті досить активно підтримували збройні загони сирійської опозиції в їхній боротьбі проти правлячого режиму Башара Асада. Опосередковано це було й підтримкою бойовиків ІДІЛ, які у сирійській війні завжди відігравали провідну роль.
Крім того, підвищена терористична активність на території Туреччини ставить під сумнів попередній зовнішньополітичний курс Реджепа Ердогана, який намагався максимально віддалити країну від тривалого і не дуже вдалого турецького досвіду європейської інтеграції. Після терактів Туреччина має підтвердити свій не лише євроатлантичний, а й європейський інтеграційний курс. Чіткіший проєвропейський курс Туреччини може допомогти формуванню нового коаліційного уряду, а разом із тим і боротьбі проти ІДІЛ.
Андрій МАРТИНОВ
