Критично налаштований на політику Росії президент Андрей Кіска в річницю закінчення Другої світової війни закликав земляків запалити свічку на могилі кожного радянського солдата, полеглого у Словаччині.
Зміцнення політичних словацько-російських відносин вигідне обом сторонам: підтримка Росії потрібна Словаччині для просування кандидатури віце-прем’єра, міністра закордонних і європейських справ Мірослава Лайчака на посаду генерального секретаря ООН, що могло б стати завершенням багаторічних зусиль словацької дипломатії. Фіцо також намагається поліпшити структуру словацько-російського торгового обміну, обороти якого сильно знизились останнім часом, і збереження транзиту російського газу через словацькі газопроводи.
Росія залишається для Словаччини майже виключним постачальником нафти, газу, ядерного палива і атомних технологій. Словацькі інвестиції після кризи 2009 року дозволили зменшити залежність від Росії.
Майже весь газ Словаччина купує у Газпрому, хоча може закуповувати його на західних біржах. Енергетичну безпеку Словаччини збільшують інвестиції в рамках будівництва Коридору Північ–Південь. У вересні 2014 року Братислава ввела в дію найбільший у Центральній Європі газовий реверс в Україну, сильно зачепивши інтереси Газпрому: росіяни навіть наполовину скоротили рівень поставок газу до Словаччини під приводом необхідності наповнення газосховищ.
Завдяки модернізації нафтового словацько-угорського з’єднання у лютому 2015 року Словаччина може забезпечити НПЗ Словнафт нафтою з хорватського терміналу в Омішаль. З економічних міркувань НПЗ Словнафт вважає цю трасу альтернативною, тому в грудні 2014 року Братислава підписала з Москвою договір про поставку і транзит нафти на наступні 15 років.
Словаччина також тісно співпрацює з Росією у ядерній енергетиці: фірма «Словацькі електростанції» завершує будівництво двох ядерних блоків у Моховцах за російською технологією, разом з росіянами модернізує існуючі електростанції та купує ядерне паливо до діючих і майбутніх блоків. Але, незважаючи на багаторічну співпрацю з росіянами, у листопаді минулого року «Словацькі електростанції» підписали договір про поставки збагаченого урану з альтернативним постачальником, який врятує словацькі електростанції в разі виникнення проблем з реалізацією російського контракту.
Однією з головних тем словацько-російських переговорів нині є транспортування російського газу в Західну Європу після завершення дії 1 січня 2020 року українсько-російського транзитного договору.
Прем’єр Фіцо презентував Eastring як проект, що вписується у російський план поставок газу до Європи з Півдня, але зазначив, що словацька інвестиція реалізовуватиметься лише «за участі і підтримки ЄС». Ще раніше словаки здійснили заходи із включення Eastring у список проектів глобального значення для ЄС (PCI).
На риторичному рівні Роберт Фіцо зв’язав Eastring з російським проектом Турецького потоку, абстрагуючись від реальних шансів на поєднання цих газопроводів, що було б в інтересах Москви й ускладнила би промоцію Eastring у Європі.
Російський проект залишається віртуальним, невідома траса газопроводу, не існує жодного договору з Туреччиною, хоча, згідно з деклараціями Путіна та представників Газпрому, перша нитка газопроводу має вступити в дію у грудні 2016 року. Зате словацько-російські переговори про новий газопровід вписуються у зусилля Москви зі створення враження широкої підтримки цього проекту.
Словаччина разом із Болгарією є також однією з найбільш залежних від російських військових технологій країн ЄС: Братислава імпортує з Росії комплектуючі до винищувачів МіГ-29 і вертольотів Мі-17, а їхню модернізацію здійснюють росіяни. У 2013 році Словаччина витратила на це понад 84 мільйони євро. Від російських запчастин повністю залежить словацька система протиповітряної оборони (радарні і ракетні системи).
Разом із тим Словаччина обмежує співпрацю з Росією: у квітні цього року словацький уряд закупив дев’ять американських гелікоптерів «Блек Хоук UH60», які замінять Мі-17. Братислава вже оголосила про відмову від МіГів, коли у листопаді 2016 року припиниться дія словацько-російського договору про обслуговування винищувачів. Замість них будуть літати шведські Jas-39 Gripen. На рішення Братислави також впливають санкції Євросоюзу: коли фірма Алмаз-Антей, яка постачала запчастини для словацьких радарів, потрапила під санкції, словацьке міністерство оборони обміняло російські радари на західні.
Зустрічі словацьких і російських політиків, а особливо два візити Роберта Фіцо до Москви, підтвердили на Заході і в Україні переконання, що «лівий» кабінет у Словаччині готовий підтримувати у ЄС і НАТО інтереси Кремля. Словацька влада спростовує ці звинувачення, звертаючи увагу на підтримку нею України. У цьому контексті Словаччина підкреслює значення газового реверсу, гуманітарної допомоги і надання Україні досвіду трансформації.
Словаки намагаються підтримувати з Україною добрі політичні відносини. Напередодні переговорів у Москві Фіцо зателефонував президенту Порошенку і запевнив його, що словацька позиція щодо санкцій залишається у згоді з консенсусом у ЄС, а подача газу з Заходу через Словаччину в Україну буде безперебійною.
Словацькі відносини з Україною характеризує недовіра. Ця ситуація є, зокрема, наслідком негативного досвіду від контактів з Україною під час газової кризи 2009 року, коли Братислава неодноразово скаржилась, що її ошукала київська влада. Хоча криза і зруйнувала довіру Словаччини до Москви і довела, що добрі відносини з Кремлем не гарантують їй стабільних поставок сировини, Росія залишається в очах словацького уряду надійним партнером.
Словаччина, з одного боку, зміцнює стратегічні зв’язки з Заходом, а з іншого — дає зрозуміти, що готова співпрацювати з Москвою. Вплив Росії на Словаччину невпинно зменшується, але символічний вимір співпраці, зміцнений російською пропагандою, руйнує єдність позиції Заходу щодо Кремля. Баланс зисків і втрат словацької політики щодо Росії дуже нестійкий. Словацький уряд руйнує довіру союзників до нього і співпрацює з Москвою, ризикуючи, що ціна її буде тим вищою, чим довше триватиме конфлікт між Заходом і Росією.
Євген ПЕТРЕНКО