19 лютого Лукашенко здійснив візит у Міністерство оборони, а 5 березня відвідав підрозділ внутрішніх військ МВС. Під час цих візитів він підкреслював готовність до оборони незалежності країни в разі загрози. Лукашенко також висловив своє ставлення до необхідності запобігти всім спробам дестабілізації внутрішньої ситуації, особливо під час виборчої кампанії, яка наближається.
Раніше вибори в Білорусі супроводжувалися протестами проти фальшування їх результатів, їх негативною оцінкою і санкціями західного світу. До цього часу головною метою звинувачень Лукашенка у бажанні змінити режим у Білорусі за звичкою був Захід. З огляду на російсько-український конфлікт можна спостерігати, проте, посилення антиросійської риторики.
Під час названих візитів Лукашенко переконував, з одного боку, у незмінній готовності виконувати союзницькі зобов’язання перед Росією, а з іншого, однак, вказав на потребу частіших самостійних (без участі росіян) маневрів і навчань білоруської армії, а також виробництво власної зброї, що у зв’язку із залежністю від російського озброєння належить розцінити як висловлювання демонстративного характеру.
Лукашенко регулярно критикує концепцію «русского мира» як загрозу незалежності Білорусі. Ця ідея проголошує існування російськоцентричної спільноти (на основі російської мови, культури і православ’я), яка виходить далеко за сучасні межі Росії, що становить пропагандистське тло для російської агресії в Україні.
З початком цього року почав діяти вдосконалений закон про медіа, головні зміни в якому ведуть до розширення його дії на електронні медіа (Інтернет). Зокрема, це буде стосуватися правила двох попереджень, які можуть привести до закриття певного порталу. Одночасно розширено запис про заборону «поширення інформації, спрямованої на пропаганду війни, екстремістську діяльність» формулюванням: «а також всієї іншої інформації, яка може зашкодити національним інтересам Республіки Білорусь».
Крім того, 19 лютого опубліковано постанову про процедури обмеження «доступу до інформаційних засобів в Інтернеті», які санкціонують ефективнішу блокаду інтернет-сторінок, у тому числі інструменти, що дозволяють обходити блокади — сервери proxy, анонімні мережі типу Tor та інші так звані аноніматори.
Влада зосередила свою активність на захисниках прав людини (зокрема, заборонено перебування російській громадянці Олені Толкачовій, яка 15 років займається захистом прав людини у Білорусі). Неодноразово відбувалися затримання і пацифікації середовищ футбольних фанатів (також у зв’язку з проявами їх політизації через проголошення солідарності з українським Майданом, так і щодо тих, хто потенційно міг становити резерв для дій по пропаганді «русского мира»).
У самому зародку були придушені (арешти, штрафи) протести дрібних торговців у зв’язку з введенням 1 березня заборони продажу у Білорусі товарів без відповідного сертифіката якості Митного союзу. Проблеми випливають зі складності або навіть неможливості отримання такого документа в Росії, де білоруські торговці, як правило, купують товар. Врешті 17 березня Лукашенко під час першої за 10 років зустрічі з приватними торговцями погодився продовжити період функціонування без нового документа до кінця 2015 року.
Дії влади пов’язані також із поточними економічними проблемами Мінська, що випливають, з одного боку, від неефективної командно-розподільної моделі білоруської економіки, а передовсім через економічну рецесію у головного торговельного партнера — Росії (майже 50% всього торговельного обміну країни) і зниження ціни на нафту та нафтопохідні продукти (доходи від реекспорту вироблених із російської нафти товарів становлять приблизно 30% вартості всього білоруського експорту).
Превентивний удар по рештках незалежних середовищ вписується в логіку авторитарної системи Білорусі, тому сам по собі є перманентним явищем. Під цю логіку підпадає також загострення законодавства через безперервну розбудову силового апарату. Перелічені явища особливо характерні для періодів напередодні президентських виборів, які попри відсутність реальної альтернативи для влади Олександра Лукашенка (опозиція маргіналізована і розколота) стають періодом посилення політичної напруги в Білорусі.
Петро ПЕТРІВ