У свою чергу, Китай намагається вибудовувати дружні відносини з країнами Південної Азії, які Індія вважає своєю зоною впливу. Зокрема, Делі досить ревниво ставиться до будь-яких китайських дій у гімалайській буферній зоні, до якої належать буддійські монархії Бутан та Непал. Традиційно Шрі-Ланка вважається ще більш залежною у своїй політиці від Індії, аніж гімалайські монархії, тому рішучість нового президента Шрі-Ланки щодо Пекіна багато чого варта. Цей крок оцінив і Китай.
За результатами переговорів Пекін підтвердив намір інвестувати у модернізацію інфраструктури на Шрі-Ланці. Передусім ідеться про використання китайцями порту Трінкомалі на півострові Джафна, який було зруйновано за десятиліття громадянської війни. Тепер Китай намагається вибудувати в Індійському океані острівну мережу портів, які стануть трампліном для китайських товарів на шляху до Європи та Африки. Стратегічне зближення Китаю зі Шрі-Ланкою не оминуло й військового аспекту, що особливо знервовано зустріли у Делі. Утім, Китай вважає, що такий його курс забезпечує загальний геополітичний баланс інтересів в Азії та перешкоджає американській стратегії стримування китайської експансії шляхом розбудови антикитайських союзів.

Андрій МАРТИНОВ