Непевні результати арабських революцій 2011 року, які спровокували крах арабських світських авторитарних режимів та народження такого терористичного монстра, як «Ісламська держава», російська гібридна війна на українському Донбасі навіть викликали рішення про перегляд стратегії затвердженої ще 2003 року «Європейської політики сусідства».
Звичайно, ця політика не поширюється на латиноамериканські країни, щодо яких з 1992 року діє Іберо-Американський форум. Час від часу у міру пом’якшення внутрішньополітичного режиму у Гавані Куба також брала участь у цих заходах. Однак спорадичність цих дій показувала, що Європейський Союз не готовий до радикального перегляду своєї стратегії розбудови відносин із Кубою.
Ситуація змінилася минулого року. Насамперед тому, що Сполучені Штати вирішили на прикладі нормалізації відносин із Кубою показати іншим лівоцентристським урядам країн Латинської Америки можливості та вигоди нормальних відносин із США. Оскільки лише це відкриває перспективу повернення до давньої ідеї Вашингтона щодо створення зони вільної торгівлі між Північною Америкою та Південної Америкою.
Політичний імпульс цьому проекту президент США Барак Обама планує дати на найближчому саміті Організації Американських Держав. Натомість Європейський Союз поки що не завершив переговорів із США про створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі. Гіпотетичне включення Куби до цих проектів може радикально прискорити процес внутрішньополітичної трансформації у Гавані. Саме на це наразі працює майже синхронно дипломатія США та Європейського Союзу.

Андрій МАРТИНОВ