Ця заява прозвучала в унісон із пріоритетною офіційною кремлівською версією, яка називає вбивство прикладом принесення так званої «сакральної жертви», аби розкачати суспільно-політичну ситуацію в Росії. Не дарма політичне вбивство було скоєне за день до запланованого весняного маршу опозиції. За тиждень до вбивства на марші так званого антимайдану Бориса Нємцова називали ледь не головним «ворогом» російської державності за те, що він засуджував російську агресію проти України.
Показово, що вбивство Бориса Нємцова відбулося напередодні 20-річчя вбивства 1 березня 1995 року найвідомішого телевізійного журналіста доби «гласності» Владислава Лістьєва. Тоді цей злочин став знаковим для подальшої політичної історії Росії, зафіксувавши стрімке згортання демократичних норм і наступ президентсько-олігархічного автократизму. Не виключено, що вбивство Бориса Нємцова також використовуватиметься як інструмент стимулювання антиукраїнських та антизахідних настроїв, навколо яких Кремль намагатиметься й надалі тероризувати залишки опозиційно налаштованих до його курсу політичних сил. На такому тлі не дивною є вкрай негативна реакція західних демократичних країн на цей злочин.