Правда, на початку 2000-х років він почав давати збої. Куба фактично повернулася як повноправний учасник до латиноамериканської системи міжнародних відносин. Лівоцентристські латиноамериканські уряди вітали початок кубинських реформ китайського зразка. Це стало можливо після передачі 2005 року влади від Фіделя Кастро до його брата Рауля. Останній оголосив курс на лібералізацію, який полягає у збереженні політичної монополії за правлячою на Кубі партією з одночасним допуском приватної ініціативи та ринкових норм в економіці.
Натомість президент США Барак Обама у вже згаданій промові перед Конгресом зазначив, що «п’ять десятиріч санкцій проти Куби не дали очікуваного результату, тому треба спробувати щось нове». Потужним мотивом для нормалізації відносин між Вашингтоном і Гаваною стало прискорене зближення Куби з Росією. Наприкінці 2014 року Володимир Путін домігся фактичного відновлення роботи бази Лурдес, яка забезпечувала за часів СРСР левову частку радіоелектронної розвідки проти США. Це не могло не викликати занепокоєння у США.
Можна провести аналогію між сучасними американсько-кубинськими відносинами та відносинами між Федеративною Республікою Німеччиною і Німецькою Демократичною Республікою доби холодної війни. До початку 1970-х років, коли канцлером ФРН став соціал-демократ Віллі Брандт, західні німці заперечували сам факт існування НДР. Але прагматик Брандт визнав, що зміни у НДР можливі лише через її зближення з ФРН.
Фактично Барак Обама щодо Куби також обрав курс «зміни через зближення». Є чимало прогнозів щодо швидких змін соціально-політичного режиму на Кубі після очікуваної смерті Фіделя Кастро. Звичайно, відновлення американсько-кубинських відносин є лише першим кроком до нормалізації двосторонніх відносин. Заради цього США навіть погодилися відкласти до кращих часів таке болюче для Куби питання, як реституція американської власності на Кубі, націоналізованої після революції 1959 року.
Однак очікуване відновлення дипломатичних відносин США з Кубою, безперечно, відкриває кращі можливості для вирішення всіх проблемних питань. Це — одне з найбільш резонансних історичних рішень, ухвалених адміністрацією Барака Обами.
Андрій МАРТИНОВ