Правда, Росія навіть за цих обставин має певні переваги на індійському ринку зброї. Вони стосуються не лише критерію прийнятної ціни та якості продукції, яка постачається, а й власне індійського принципу укладання нових контрактів на постачання зброї лише за умови її подальшого ліцензійного виробництва на території Індії.
Досі західні країни не погоджувалися на цих умовах продавати зброю Індії. Але лише у другій половині 2014 року Велика Британія та Франція виграли у Росії декілька тендерів на поставку військових літаків та кораблів Індії. У відповідь Сергій Шойгу нагадав, що Франція не може вважатися надійним постачальником зброї, бо де-факто відмовилася виконувати контракт на поставку вертольотоносців типу «Містраль» Росії, як вважають у Кремлі, за політичними мотивами.
У підсумку головним результатом візиту Сергія Шойгу до Делі стала згода Індії відновити реалізацію спільного проекту розробки винищувача п’ятого покоління. Тож візити до Ірану та Індії російського міністра оборони засвідчили, що Кремль через військово-технічне співробітництво зберігає вплив на ключові євразійські держави.
Відповідь Сполучених Штатів не забарилася. 26 січня 2015 року у Делі побував президент США Барак Обама. Це — його другий державний візит до Індії. У 2012 році Барак Обама зафіксував факт радикальної зміни політики Вашингтона щодо Делі, адже після проведення у травні 1998 року індійського ядерного випробування США фактично запровадили санкції на чимало напрямків співробітництва з Індією.
Однак у 2008 році президент США Джордж Буш-молодший підписав угоду про співробітництво з Індією в ядерній сфері. Згаданий документ передбачає можливість продажу Індії ядерного палива, будівництво атомних станцій, співробітництво у сфері ядерної безпеки.
Фактично ця угода означала визнання Сполученими Штатами статусу Індії як військової ядерної потуги. У свою чергу, Барак Обама наголошує на важливості Індії як найбільшої демократії у світі для стабільності глобальної системи міжнародних відносин. Індія необхідна Сполученим Штатам для стримування глобальних амбіцій Китаю.
Крім того, вибудовуючи стратегічні відносини з Делі, Вашингтон намагається мінімізувати участь Індії у структурах, які вважаються символами багатополярної системи міжнародних відносин. Йдеться про такі об’єднання, як Шанхайська організація співробітництва, в якій Індія, як і Іран, поки що лише спостерігачі, та у БРІКС, де Індія є провідним учасником.
Проте Нарендра Моді досить дипломатично зазначає, що Індія насамперед орієнтується на власні національні інтереси, тому вибудовує рівновіддалені відносини як із США, так і з Росією, Китаєм та Японією. З цієї точки зору візит Барака Обами до Делі засвідчив готовність Індії підтримувати існуючий баланс сил в Євразії, де у великих родових муках народжується багатополюсна система міжнародних відносин.
Андрій МАРТИНОВ
