На­ша гор­дість:
Аб­ра­мен­ко і Ге­рас­ке­вич
Медаль Олександра Абраменка прогнозувалась. Утім, мало хто сподівався, що 29-річний українець після пропущеного через важку травму минулого сезону стрибатиме настільки впевнено і чисто.
Абраменко ризикував, адже фінальний стрибок він не встиг відшліфувати. «У мене в принципі не було вибору. Мені обов’язково потрібно було його виконувати, інших варіантів не було. Якби я вибрав стрибок легше, то з ним було б неможливо набрати таку суму балів», — пояснив згодом наш чемпіон.
У підсумку Абраменко ризикнув і виграв. Він залишив позаду китайця Цзя Цзуняня і став першим українським чоловіком, який узяв «золото» на зимовій Олімпіаді. Сьогодні Абраменко — герой і приклад для решти українських спортсменів високих досягнень.
Його історія — це історія віри у власні сили, пекельної роботи та ідеального планування сезону. Зі свого чемпіонства Олександр повинен витиснути максимум, забезпечивши і собі пріоритетні умови підготовки до наступної Олімпіади і давши поштовх усьому українському фрістайлу.
Окрім Абраменка, реально успішно виступив на Олімпіаді лише 19-річний скелетоніст Владислав Гераскевич. У Пхенчхані він посів 12-е місце, при цьому поліпшував результат у кожній наступній спробі.
Зважаючи на вік Гераскевича, його талант і команду, яка з ним працює, він потенційний медаліст через чотири роки. Звичайно, якщо Україна його підтримає. Батько Владислава зізнався, що родина влізла у борги, готуючи сина до Ігор, а самому Гераскевичу вже пропонували змінити громадянство.
Бі­ат­лон:
не вга­да­ли пік фор­ми
Чому не справдилися наші медальні очікування в жіночому біатлоні? Результати (жодного потрапляння в топ-10 в особистих гонках) та коментарі спортсменок засвідчили, що тренерський штаб помилився з піком форми і, можливо, акліматизацією. Жодна провідна збірна не мала такої кількості хворих протягом сезону, що говорить про непрофесіоналізм наших лікарів і самих біатлоністок.
Нарешті, інтернет-істерика Валі Семеренко та сльози під час інтерв’ю Анастасії Меркушиної підтвердили важку атмосферу в команді. Головний тренер Урош Велепец утратив зв’язок із підопічними, а дівчата, у свою чергу, затамували образи на тренерів.
Усі особисті гонки українців у Пхенчхані хочеться якомога швидше забути. Бо якщо хтось з українців і влучно стріляв, то програвав лідерам на трасі ледь не хвилину. Лише на другий тиждень Олімпіади розбіглись Юлія Джима і Артем Прима.
У змішаній естафеті Україна фінішувала 7-ю і, здавалось, у нас знову з’явився шанс узяти медаль у жіночій естафеті, але дива не сталося. Ми лише 11-і, з двома штрафними колами і майже двома хвилинами програшу чемпіонкам із Білорусі.
Безумовно, нас чекає жорсткий розбір польотів. Нині невідомо, чи продовжать кар’єру сестри Семеренко та Олена Підгрушна, яка в Пхенчхані не пробігла жодної гонки. Головні тренери жіночої та чоловічої збірних — Велепец і Юрай Санітра перебувають на межі звільнення. Принаймні, так вважають експерти і більшість українських уболівальників.
Непрості розмови з начальством попереду у президента Федерації біатлону Володимира Бринзака. Йому слід звітувати і за витрачені бюджетні гроші, і за тренерські рішення, і за всі слова і результати спортсменів. Тішить одне — провали завжди прискорюють зміни. Сподіваємося, зміни на краще.
Ко­рот­ко про ін­ших:
Па­січ­ник і ту­рис­ти
Виступ решти наших зимових олімпійців можна підсумувати однією фразою — вони БУЛИ у Пхенчхані. Звісно, вони змагалися, але це нагадувало скоріше спорт у своє задоволення, ніж певний натяк на конкуренцію.
Скажімо, аматорством можна назвати виступ на цій Олімпіаді наших гірськолижників (Ольга Книш, Іван Ковбаснюк) і сноубордистки Аннамарі Данчі. Не вийшло покращити свої результати Сочі-2014 українським саночникам, фрістайлісткам Тетяні Петровій і Ользі Полюк.
А для чого приїжджали в Пхенчхан наші лижники та фігуристи? Лижники навіть не наблизились у гонках до топ-30. Але стосовно них ми і не мали особливих ілюзій. Натомість жодного фіналу у фігурному катанні — це катастрофа для виду спорту, де у нас, на відміну від лижного спорту, великі традиції.
Важко казати про якісь перспективи у наших одиночників Ярослава Паніота і Анни Хниченкової. Хіба що молодий танцювальний дует Олександра Назарова — Максим Нікітін здатен прогресувати у найближчі роки.
Єдина світла пляма у цієї половини української команди — це лижний двоборець Віктор Пасічник. Від нього точно нічого не чекали, а він узяв і спочатку пробився у топ-30, а потім узагалі посів 23-е місце. Саме до 25-річного Пасічника варто придивитися нашим чиновникам та спонсорам. За відповідної підтримки він здатен поліпшити результати протягом наступного олімпійського циклу.

Святослав ВАСИЛИК, Укрінформ