Перемога наших біатлоністок в естафеті — це було щось неймовірне! На тлі останніх подій в Україні, які просто змушували забувати про Олімпіаду, потрібно визнати факт: жіночу естафету українські вболівальники очікували з нетерпінням. Саме ця дисципліна була найреальнішим шансом для нашої команди зійти на п’єдестал пошани. І як приємно, що наші біатлоністки його використали сповна.
Віта Семеренко успішно подолала перший вогневий рубіж без жодного додаткового патрона. Непогана стрільба стоячи (один додатковий патрон) дозволила їй завершити свою гонку на третій позиції з доволі мінімальним відставанням від італійок та росіянок.
Відмінно провела гонку Юлія Джима. Киянка зуміла двічі відстрілятися без промахів та вийти в одноосібні лідери. Джима подарувала Україні перевагу над найближчим суперником у 12 секунд. Швидкість Валі Семеренко ще більше вселила впевненість у можливому тріумфі українок. З 12-ти секунд переваги українка швидко її покращила до 17-ти, а після успішно пройденої стрільби лежачи — до сорока.
Утім, на стрільбі стоячи українські вболівальники «ойкнули» не один раз. Валя схибила тричі, проте з трьох додаткових патронів таки зуміла закрити всі мішені та уникнути штрафного кола. Із сорока секунд переваги Валя зберегла лише 23, щоправда на своєму фініші збільшила перевагу від суперниць майже до півхвилини.
Остання наша біатлоністка Олена Підгрушна чудово розуміла, які шанси в України на «золото» і що їй для цього потрібно зробити. Зі швидкістю в Олени проблем не було, серце билося лише на вогневих рубежах. Хоч наша спортсменка й використала один додатковий патрон на першій стрільбі і дещо розгубила свою перевагу, проте всі крапки над «і» розставив останній вогневий рубіж. Коли наша команда відстрілялася чисто стоячи, сумнівів у її перемозі вже не виникало.
Росіянки та норвежки суттєво відстали і вже між собою вели боротьбу за другу позицію. Наздогнати Україну тепер було нереально. Те, як Олена пробігала останні метри дистанції, хочеться дивитися знову і знову. Це були моменти ейфорії та радості за наших спортсменок, їхніх тренерів, за нашу країну та її громадян. Таких гонок у наших дівчат ще не було. Віта і Валя Семеренко, Юлія Джима та Олена Підгрушна вперше у своїй історії і вдруге в історії незалежної України стали олімпійськими чемпіонками. Після завершення гонки президент НОК України Сергій Бубка заявив, що ця перемога присвячується всьому українському народу.
Чемпіонат світу з баскетболу: довгоочікуваний дебют України
Збірна України дебютувала на світовій першості з баскетболу, потрапивши на ці змагання завдяки успішному виступу в Словенії на Євробаскеті-2013, де українські спортсмени посіли шосте місце. На цьому турнірі Україна виступала в одній групі з командами Домініканської Республіки, Туреччини, Фінляндії, Нової Зеландії та США. На рахунку збірної України — дві перемоги: з Домініканською Республікою — 72:62 і з Туреччиною — 64:58 та три поразки — з Фінляндією — 76:81, Новою Зеландією — 61:73 та США — 71:95.
На жаль, збірній України не вдалося подолати першого раунду світової першості. Для виходу до плей-оф українській команді не вистачило одного очка в різниці закинутих та пропущених м’ячів. Головний тренер нашої команди Майк Фрателло, підбиваючи підсумки чемпіонату світу, відзначив, що для української команди вже сам факт участі в цих змаганнях є великим успіхом для гравців. А виграли світову першість баскетболісти збірної США, перегравши у фінальному поєдинку збірну Сербії, і стали п’ятиразовими чемпіонами світу.
Хокей: без світла в кінці тунелю
Нинішні проблеми українського хокею розпочалися на початку 90-х. Прикро, але це сталося саме тоді, коли він перебував на підйомі. Повернення київського «Сокола» до вищої ліги першості СРСР наприкінці 70-х викликало справжній хокейний бум. Були створені ще дві команди майстрів: дочірній клуб «Сокола» та харківське «Динамо», розширилася матеріальна база — були побудовані нові хокейні майданчики із штучним льодом; окрім київської, були також відкриті юнацькі хокейні школи у Харкові та Сєверодонецьку.
Як результат — «Сокіл» у 1985 році завоював бронзові медалі всесоюзної першості, харківське «Динамо» увiйшло до вищої ліги, київські юнацькі та молодіжні команди ставали переможцями та призерами першостей СРСР; чемпіонами світу у складі збірної СРСР стали гравці «Сокола» Валерій Ширяєв та корінний киянин Дмитро Христич. Дедалі частіше у складах молодіжної та юнацької збірних СРСР почали з’являтися вихованці українського хокею. У «Соколі» та «Динамо» грало більше талановитої молоді.
Маючи фінансову підтримку з боку держави та профспілок, український хокей бурхливо розвивався. Але економічна криза 90-х спричинила різке скорочення, а потім і припинення державного фінансування. Київський «Сокіл» існував лише завдяки підтримці спонсорів, які щороку змінювалися. Харківське ж «Динамо» було розформовано. Скоротився набір до юнацьких хокейних шкіл. А найприкріше те, що талановита хокейна молодь, не маючи перспектив грати і вдосконалювати свою майстерність у себе на батьківщині, подалася шукати щастя до клубів Росії, Європи та Північної Америки.
В останні роки завдяки зусиллям одного з меценатів у Донецьку було створено хокейну команду «Донбас», яка не без успіху виступала в чемпіонаті Континентальної хокейної ліги. Однак у зв’язку з військовими діями на сході країни команду довелося розпустити. Зачинила двері й дитяча хокейна школа. Уперше за останні роки не знайшлося охочих для участі в чемпіонаті України. Тож хокей в Україні існує лише на папері, і за нинішніх умов сподіватися на вкладення державних коштів у розвиток цього виду спорту не доводиться.
Легка атлетика: рекордсмен Богдан Бондаренко
Цього сезону українець Богдан Бондаренко повторив рекорд Європи — 2,42 м, який тримався 27 років. Завдяки тому, що Богдан став стабільно стрибати за 2,40, у його секторі підвищилася конкуренція і видовищність. Тепер головною подією легкої атлетики стала не стометрівка, а саме стрибки у висоту. Бондаренко не дуже переживає, що програв у фіналі найпрестижнішого комерційного турніру — «Діамантової ліги». Весь сезон він був лідером загального заліку, але в ключовий момент його конкурент Мутаз Баршим з Катару стрибнув аж на 2,43, які так і не підкорилися українцеві.
Сподіваємося, що програш «Діамантової ліги» стане стимулом для Богдана на наступний сезон. До того ж улітку 2015 року відбудеться чемпіонат світу, де Бондаренку доведеться захищати чемпіонське звання. І хоча Україна втратила можливість проводити змагання на стадіонах в Ялті та Алушті, а також використовувати нову базу в Донецьку, легка атлетика повернулася до столиці, на НСК «Олімпійський». Реконструйовано манеж у Києві і практично з нуля побудовано стадіон у Кіровограді.
Бокс: Кличко,Ломаченко та Усик
Останніми роками успіхи українського боксу на професійній арені асоціюються у нас, насамперед, із братами Віталієм і Володимиром Кличками. Але не лише їхніми досягненнями ми можемо похвалитися — у 2014 році двоє наших олімпійських чемпіонів — Василь Ломаченко та Олександр Усик досягли значних висот на міжнародному рівні, виборовши пояси чемпіонів світу.
Наприкінці осені чемпіон світу за версією WBO в напівлегкій вазі 26-річний українець Василь Ломаченко в Макао вперше захистив свій титул, перемігши, за одноголосним рішенням суддів, тайця Чонлатарна Піріяпіньйо. Наприкінці четвертого раунду Ломаченко відправив свого суперника в нокдаун, але на те, щоб завершити бій достроково, у нього залишалося всього 10 секунд, і тайському боксерові вдалося встояти, а потім швидко відновитися за перерву. Варто зазначити, що для тайця цей нокдаун став першим у кар’єрі.
У сьомому раунді Ломаченко травмував ліву руку, і з цієї миті вів поєдинок, по суті, однією рукою, вкрай рідко викидаючи легкі удари. Проте навіть з урахуванням цієї ситуації Ломаченко упевнено контролював поєдинок і переміг. У свою чергу Олександр Усик у Києві переміг південноафриканця Денні Вентера і захистив титул інтерконтинентального чемпіона WBO у важкій вазі. У перших п’яти раундах українець мав кращий вигляд, ніж його суперник, однак Вентер надійно тримав оборону і навіть намагався проводити контратаки.
Хід бою дещо змінився в шостому раунді, коли перевага українця не викликала жодних сумнівів. Неодноразово складалося враження, що Вентер після серії ударів Усика таки опиниться в нокдауні, однак африканець тримався на ногах. Врешті-решт бій завершився в дев’ятому раунді красивим нокаутом від Олександра. А досвідчений Володимир Кличко у 2014 році достроково переміг болгарина Курбата Пулєва і захистив титул чемпіона світу за версією IBF. Українцю вдалося нокаутувати суперника в п’ятому раунді.
Футбол: збірна, клуби, Крим
Найголовнішою футбольною подією 2014 року став чемпіонат світу в Бразилії, однак він пройшов без української збірної, тому акцентувати особливої уваги на світовій першості не будемо. Через два місяці після завершення мундіалю-2014 наша національна команда під керівництвом Михайла Фоменка взяла старт у відбірковому циклі до фінальної частини чемпіонату Європи 2016 року. І в першому ж матчі зазнала поразки від збірної Словаччини.
Судячи з усього, мала місце певна недооцінка суперника. Здавалося, що в наступному матчі фаворити нашої групи — іспанці — не матимуть ніяких проблем у грі з нашими сусідами. Однак і тут наші західні сусіди зуміли тактично переграти чинних чемпіонів Європи. І хоча наші футболісти всі свої наступні матчі виграли, однак перед весняними поєдинками ділять другу-третю позиції з іспанцями. А лідирує все та ж Словаччина, яка не втратила ще жодного очка.
Три українські клуби вийшли до весняної частини єврокубків. «Шахтар» упевнено подолав груповий турнір Ліги чемпіонів, а Луїс Адріано став найкращим бомбардиром першої частини змагань. Однак вийти до чвертьфіналу гірникам буде дуже важко, адже їхній наступний суперник — грізна мюнхенська «Баварія».
Не менш упевнено в груповому турнірі Ліги Європи виступило київське «Динамо». Кияни лише одного разу засмутили своїх уболівальників, коли в Данії з розгромним рахунком 0:3 поступилися місцевому «Ольборгу». Це подіяло на них, як льодяний душ, і всі свої наступні матчі підопічні Сергія Реброва виграли. Як результат — упевнено фінішували на першому місці в групі. Суперником киян в 1/16 фіналу стане середняк французького чемпіонату — «Генгам».
А от кому відверто пощастило, то це дніпропетровському «Дніпру». У груповому турнірі команда Мирона Маркевича не відзначалася стабільністю. Дніпряни навіть примудрилися у Києві програти азербайджанському «Карабаху» (щоправда, в гостях взяли реванш). І все ж футбольне щастя було на боці «Дніпра». В останньому турі дніпрянам потрібна була тільки перемога над французьким «Сент-Етьєном». І вони її здобули. До того ж було потрібно, щоб «Карабах» не зумів переграти вдома міланський «Інтер».
А ось тут виникли проблеми. «Карабах» забив у доданий час, однак арбітр зустрічі гол чомусь не зарахував, незважаючи на протести азербайджанських футболістів. Отож до 1/16 фіналу вийшов «Дніпро», де його суперником буде грецький «Олімпіакос».
Провально у Лізі Європи в нинішньому сезоні виступив харківський «Металіст». Команда у груповому турнірі не спромоглася завоювати жодного очка, що є антирекордом турніру.
Наприкінці 2014 року виконком УЄФА вирішив питання щодо участі кримських клубів у змаганнях чемпіонату Росії. Згідно з цим рішенням, з 1 січня 2015 року футбольні клуби Криму не мають права брати участі в жодних змаганнях, що проводяться під егідою Російського футбольного союзу. Також РФС не зможе організувати будь-які змагання з футболу в Криму без згоди Федерації футболу України. Крім цього, Крим тепер слід розглядати як «особливу зону» для футбольних цілей до подальшого повідомлення УЄФА, яка допомагатиме фінансувати футбол та інфраструктуру півострова.
Будемо сподіватися, що і рік 2015-й подарує нам багато позитивних спортивних емоцій. З Новим роком і Різдвом вас, шановні вболівальники!
Михайло ГЕРАСИМЕНКО
