Суть його полягає в тому, що треба взяти горщик, у якому варилася кутя, і розбити його об ворота, при цьому приказуючи: «Геть, кутя, з покутя!» У деяких регіонах України, в основному на Заході, в цей день щедрували.
А ще за народними повір’ями у Водохресний Святвечір особливо сильно лютує нечиста сила. Щоб убезпечити себе від її відвідування, хрещені люди ставили крейдою хрести на всіх храмах і дверях.
На Водохреща у храмах правляться урочисті літургії і здійснюється чин великого освячення води. Один із головних обрядів Водохреща — водосвяття: на річці робиться ополонка («йордань») і здійснюється хресний хід із молебнем і освяченням води.
Ополонка у вигляді хреста вирубується у кризі ріки або озера — в пам’ять про Хрещення Ісуса Христа в Йордані, після чого він ступив на шлях Свого месіанського служіння.
Біля ополонки проводиться богослужіння — тут моляться, п’ють освячену воду, а окремі молодці навіть купаються, причому зануритися в «йордань» треба не менше ніж три рази.
Посудини з освяченою водою ставлять до образів, вона не псується і має цілющу силу. Повернувшись додому, освяченою водою кроплять дім і все майно. Вважається, що це оберігає від різних напастей і поганого ока.
Сільські жителі виливали небагато води в колодязі, щоб нечиста сила не забралася туди і не опоганила воду. При цьому не можна брати воду з колодязя до наступного ранку.
Існують особливі повір’я, пов’язані з днем Водохреща. Якщо хтось хрестився в цей день, то бути йому щасливим усе життя. Якщо влаштується весільна змова, то життя молодого подружжя пройде у мирі й злагоді. Вірили, що перед заутренею небо відкривається, і про що на Водохреща відкритому небу помолишся, те збудеться.
На Водохреща в старовину практикувалися різні види ворожіння. На майданах прийнято було влаштовувати дівочі оглядини. Матері з нарядними дочками каталися на санках, а парубки видивлялися майбутніх суджених.
Матусі женихів також не залишались осторонь: не тільки оглядали, а й обмацували кандидаток у наречені, особливо руки. Якщо руки холодні (виходити на оглядини належало без рукавиць), то якою б гарною дівчина не була, в сім’ю її не брали, тому що в суворому селянському побуті головним достоїнством майбутньої нареченої вважалося здоров’я.
Хоч як це прикро, але саме Водохреще завершує цілу низку різдвяно-новорічних свят, адже настав час працювати.

Укрінформ