Треба визнати, що для досягнення успіху жінці необхідно мати неабиякі особистісні риси, проте не останню роль відіграють умови її життя і розвитку. Тому зупинимося на окремих питаннях правового регулювання праці, зокрема на тих, що дають змогу успішно поєднувати роботу і сім’ю.
Чекаєте дитину? Відмовити вам у роботі не мають права
Як відомо, випадки, коли вагітних змушують писати заяву про звільнення за власним бажанням, непоодинокі. Однак законодавство України захищає майбутню маму, даючи змогу їй поєднувати роботу з виношуванням дитини, не боячись неприємностей із боку керівництва: як відмовити в прийомі на роботу, якщо мотивом є вагітність, так і звільнити жінку, яка чекає дитину, не мають права.
Окрім того, вагітних жінок заборонено залучати до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також направляти у відрядження (статті 176, 63 КЗпП України). Не дозволяється також будь-яке чергування після закінчення робочого дня і всі ситуації переробітку, наприклад при роботі вахтовим методом.
Гарантовано переведення (відповідно до медичного висновку) на більш легку роботу, що виключає дію несприятливих виробничих чинників, зі збереженням середньої заробітної плати. Причому до вирішення цього питання вагітна жінка тимчасово звільняється від роботи. За всі пропущені у цей період робочі дні за нею зберігається середній заробіток.
Згідно зі статтею 184 КЗпП України скорочення або звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства за умови обов’язкового працевлаштування.
Обов’язкове працевлаштування цієї категорії жінок відбувається також у разі їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців із моменту закінчення строкового трудового договору.
Відпустка для майбутньої матері
Стаття 179 КЗпП України передбачає: «На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (в разі народження двох і більше дітей або в разі ускладнення пологів — 70) календарних днів після пологів починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами обчислюється сумарно і становить 126 (140) календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів».
Роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати до відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами щорічні основну і додаткову відпустки, причому незалежно від тривалості її роботи на цьому підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.
Відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і відпустку без збереження заробітної плати надають за заявою повністю або частинами в межах установленого періоду і оформлюють наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Таку відпустку зараховують як до загального, так і до безперервного стажу роботи, і до стажу роботи за спеціальністю.
За бажанням жінки у період її перебування у відпустці по догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на отримання допомоги до досягнення дитиною трирічного віку.
Як домовитися про гнучкий графік на роботі?
На прохання вагітної жінки роботодавець зобов’язаний установити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від відпрацювання (стаття 56 КЗпП України). Робота в умовах неповного робочого часу не є причиною для будь-яких обмежень трудових прав співробітників, приміром скорочення тривалості їх щорічної основної відпустки.
Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надають, окрім загальної перерви для харчування і відпочинку, ще й додаткові перерви для годування дитини, не рідше ніж через кожні три години і тривалістю не менше тридцяти хвилин. За наявності двох і більше немовлят тривалість перерв становить не менш як годину кожна.
Неповний робочий день установлюють:
— при прийомі на роботу (про це може бути вказано, зокрема, в заяві про прийом на роботу). Незалежно від форми укладення договору (письмова чи усна) умови про неповний робочий день із визначенням режиму його використання мають бути визначені в наказі про прийом на роботу;
— у період роботи (у цьому випадку відповідною заявою за ініціативою працівника у трудовий договір мають бути внесені зміни, оформлені наказом про встановлення неповного робочого часу).
Підготувала Ольга ШЕРШЕЛЬ, заслужений юрист України
