Про проблему на повний голос
Нові пільговики — учасники АТО. Через війну на Донбасі уже пройшли тисячі військовослужбовців, бійців Національної гвардії, співробітників МВС, котрі заслужили права на обіцяні їм пільги. І, судячи з розвитку подій в буремному регіоні, учасниками бойових дій визнають ще тисячі військовослужбовців.
Окрема розмова про тих, хто воював у складі добровольчих батальйонів: ці справжні патріоти за покликанням совісті добровільно відправилися на Схід захищати цілісність України. Чимало з них у боях із сепаратистами поклали голови або отримали каліцтва та поранення. Сьогодні, якщо говорити по совісті, і ці люди як безпосередні учасники бойових дій так само можуть розраховувати на пільги від держави. І бійцям, і командирам, які вже пройшли через горнило війни, було обіцяно дуже багато — земельні ділянки, достойну зарплату, безплатний проїзд у громадському транспорті, суттєві знижки при оплаті комунальних послуг, безплатне лікування та відпочинок у санаторіях, позачергове отримання житла, психологічну допомогу та соціальну реабілітацію тощо.
До рідних домівок повернулися вже тисячі демобілізованих учасників АТО. Їх замінили тисячі мобілізованих чоловіків, відправлених на передову під час вже шостої за ліком хвилі мобілізації. Адаптація до мирного життя після передової у фронтовиків ще попереду. А от ті, хто вже зняв військову форму і повернувся додому або продовжив військову службу в мирних регіонах України, уже зіткнулися із реальністю, яка докорінно відрізняється від того безхмарного майбутнього, яке їм мали забезпечити пільги від уряду. Про це днями говорили в Полтавській ОДА, де місцеві активісти і волонтери ініціювали зустріч керівників області з учасниками АТО.
Таких, хто вже повернувся додому із зони антитерористичної операції, на Полтавщині сьогодні майже півтори тисячі. І вже перші дні мирного життя довели їм, наскільки складно не тільки реалізувати своє право на обіцяні пільги, але й взагалі вижити, бо чимало з них не мають роботи, засобів до існування, скалічені і потребують серйозного лікування.
Чиновники, а на зустріч прибули практично всі директори департаментів та управлінь ОДА на чолі з одним із заступників глави облдержадміністрації, всіляко демонстрували готовність до співпраці і були ладні до звітів про те, що вже зроблено в регіоні для отримання учасниками АТО пільг. Але на пропозицію голови Полтавської облради Петра Ворони, який сам майже п’ять місяців поспіль перебував в зоні АТО, вирішили не слухати чиновницькі звіти, а одразу перейти до запитань посадовцям.
«Ми маємо обговорити саме ті проблеми, які не вирішуються представниками органів влади, щоб вони їх почули й доклали максимум зусиль для їхнього вирішення, — окреслив формат зустрічі голова облради. — На сьогодні і облдержадміністрація, і облрада ведуть активний діалог з учасниками АТО. Хотілося, щоб цей діалог продовжувався. Якщо є питання, то й повинні бути і шляхи їхнього вирішення...».
Пропозиція виявилася слушною, адже бажаючих почути відповіді на питання про наболіле, в залі знайшлося чимало. На зустріч прибули й активісти Полтавської філії ГО «Товариство ветеранів АТО», котрі представляли інтереси своїх побратимів з Миргорода, Нових Санжар, Кременчука, Лубен, Полтавського району тощо. Вони відчували себе вже організованою силою і мали власне бачення процесів, які відбуваються на Полтавщині навколо соціальної реабілітації фронтовиків та надання пільг учасникам АТО. Якщо узагальнити проблеми, про які говорили на зустрічі, то стає зрозумілим, що чимало з обіцяного урядом учасникам АТО або взагалі не надається, або надається не в повному обсязі.
Казав пан: кожуха дам. Та його слово не гріє
Найбільше учасників зустрічі цікавило питання отримання статусу учасника бойових дій. Не секрет, що ті, хто має право на цей статус, що надає право на пільги, не можуть отримати відповідне посвідчення місяцями. А без цих «корочок» й годі доводити, що ти маєш право на пільги. А їх, приміром, в комунальних організаціях надають не з часу, коли у фронтовиків виникло право на пільги, а з часу звернення до комунальників з проханням врахувати пільги.
Пояснення щодо зволікань з видачею посвідчень надавав військовий комісар Полтавщини полковник Борис Павлов. Він розповів, що із зони АТО уже демобілізовано 1 тис. 958 військовослужбовців — жителів області, з яких 1 тис. 313 чоловік — учасники АТО. Але на сьогодні статус учасника бойових дій отримали лише 637 чоловік.
Чому ж так повільно у військкоматах підтверджують статус учасників бойових дій та оформлюють право на пільги? «Усі документи відпрацьовуються у військкоматі вчасно. Однак здебільшого хлопці, які повернулися з АТО, не озвучують своїх проблем. До мене приходять одиниці. Я готовий прийняти кожного особисто і зробити все, що в моїх силах для вирішення ваших питань», — запевнив військовий комісар.
Почуте від воєнкома, схоже, не задовольнило учасників зустрічі. Як з’ясувалося в ході дискусії, яка виникла після його виступу, практично всі присутні мали багато претензій до роботи військкоматів з учасниками АТО, сім’ями загиблих та тих, хто зник безвісти. Полковнику відкрили очі на формалізм та байдужість його підлеглих, які виявляють відверту байдужість до відвідувачів.
Один з активістів поділився враженнями від відвідування військкомату родичами загиблого в зоні АТО полтавця. «Конкретно по військкомату: до кабінету № 6 приходить родич загиблого. Ваш працівник, котрий там сидить, дивиться телевізор, на людину не звертає уваги і не чує. Це ви так ставитесь до родини загиблих! Родичі героя двічі їздили до частини власним коштом. Навіть голова обладміністрації особисто був присутній на похороні, — дорікав воєнкому активіст. — А в сусідньому кабінеті взагалі сидять разом ті, хто працює з родичами загиблих, й ті, хто працює з новобранцями. Як ви думаєте, новобранець захоче служити в зоні АТО, почувши про безліч проблем родичів, які не можуть поховати військового? Ви хоча б розсадіть чиновників по різних кабінетах. Нічим вас не прошибеш...».
Обурювалися ті, хто зібрався у залі, і відвертим формалізмом у роботі працівників військкомату з призовниками. Один з присутніх розповів про свого товариша, який рік воював у складі добровольчого батальйону. А коли його демобілізували і він повернувся додому, то незабаром отримав... повістку з військкомату. Після тих кіл пекла, які він пройшов на передовій, його знову призивали до армії.
— Невже з особової справи не видно, що він рік воював і має статус учасника бойових дій? — резонно запитав воєнкома активіст.
Турбувало учасників АТО питання виділення їм земельних ділянок. Уже сьогодні зрозуміло, що ця пільга для чималої кількості учасників бойових дій не може бути реалізована. Вільних земельних ділянок на всіх не вистачає, констатували на засіданні. Принаймні, в населених пунктах, де проживають учасники АТО. Тому їм пропонують землю далеко від дому. І навіть в інших районах області. До того ж сам процес отримання земельної ділянки настільки заформалізований і ускладнений, що навіть загартовані у боях «атошники» не витримують ходіння по чиновниках. Правда, обговорити докладно «земельну» пільгу забракло часу. Тож домовилися до цього наболілого питання повернутися наступного разу.
Як виявилося під час полеміки з чиновниками, учасникам бойових дій не просто реалізовувати своє право і на безплатний проїзд у громадському транспорті, де водії і кондуктори всіляко намагаються змусити їх платити за проїзд. Приміром, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір розповів про кричущий випадок у Полтаві, коли бійця-десантника, котрий на милицях ледь втиснувся у «маршрутку» (їхав до лікарні на процедури), не хотіли безплатно везти. Кондукторка була дуже не задоволена таким пасажиром, бубонила весь час про «нахлібників»... А водій вимагав оплатити проїзд: мовляв вільних місць для пільговиків в салоні немає. Урешті-решт, хлопець віддав йому п’ять гривень. Натомість знахабнілий водій не дав учаснику бойових дій ні квитка, ні решти...
Говорили на зустрічі й про те, що учасникам АТО не просто реалізувати й пільги на безплатне медичне обслуговування та протезування зубів, адже більшість ліків доводиться купувати власним коштом. Великою проблемою для фронтовиків, які мають пільги, залишається й питання їхнього працевлаштування. В умовах економічної кризи і суцільного безробіття в країні після повернення з передової лише одиниці з них знайшли роботу...
Сім баб – сім рад, а дитя безпупе...
І все ж, чому за такої чималої кількості державного люду, який має займатися вирішенням проблем учасників АТО, фронтовики часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами? І чому все частіше суспільство дізнається про випадки, коли надані учасникам бойових дій державою пільги не беруться у чиновницьких кабінетах та різних закладах до уваги? На ці запитання учасники зустрічі намагалися відшукати відповідь у палкій дискусії. Схилялися до двох головних причин, що заважають реалізації законних пільг: традиційного формалізму з боку чиновників, які звикли до того, що їх повинні ублажати різного роду прохачі, і неспроможності держави фінансувати надані пільги, про що вголос не говорять.
На підтвердження першого висновку активісти наводили приклад відсутності на зустрічі керівництва Полтави. Жоден із чиновників міськради, не говорячи вже про самого Полтавського міського голову Олександра Мамая та його заступників, на запрошення не відреагував і на засідання не прибув. А марно, бо саме полтавського градоначальника звинувачували у тому, що учасникам АТО в обласному центрі обмежують пільги або взагалі намагаються не помічати фронтовиків саме з його відому. Як і у випадку з безплатним проїздом у міському громадському транспорті. Як дізналися активісти (не без погодження з міською владою), приватні перевізники в Полтаві, всупереч законодавству, встановили обмежену кількість місць у салонах автобусів та «маршруток» для тих, хто має пільги на безплатний проїзд. Крім того, деякі з них самовільно вирішили перевозити безплатно пільговиків лише один день на тиждень. Звідси й такі неприємні сцени, як у випадку з пораненим воїном-десантником.
Разом із тим, констатували на зустрічі, посадовці охоче піаряться на навіть незначних здобутках, пов’язаних з реалізацією пільг учасникам АТО. Особливо це стало помітним в міру наближення виборів до органів місцевого самоврядування. Учасників бойових дій відверто використовують при проведенні публічних популістських заходів. Приміром, на Полтавщині увійшло в моду урочисте вручення посвідчень учасникам бойових дій. Чисто технічне питання перетворили на своєрідне шоу, вручаючи вистраждане посвідчення «атошникам» на різноманітних велелюдних урочистостях, хоча посвідчення мають видавати у військкоматах. Вчасно і буденно.
Одного з активістів ГО «Товариство ветеранів АТО», приміром, зацікавило питання і про те, на якій підставі видає посвідчення учасникам бойових дій Всеукраїнська асоціація ветеранів АТО, яка є громадською організацією і не наділена такими повноваженнями державою? Чому посвідчення вручають, приміром, у галереї мистецтв, а не у військкоматі? Він назвав це дешевим популізмом влади. Відповіді ніхто з чиновників, учасників зустрічі, йому не надав...
Дивувало учасників дискусії й те, що в міру наближення виборів на Полтавщині збільшується кількість громадських організацій та партій, котрі раптово почали активно перейматися проблемами учасників АТО, ініціюючи різноманітні програми їхнього захисту та адаптації. Хоча, констатували самі «підопічні», для розв’язання цих питань цілком достатньо чималого чиновницького загону, який за службовим обов’язком та за певну зарплату має цим займатися.
Уже після закінчення зустрічі з владою дехто з її учасників поділився з журналістом своїм особистим баченням проблем щодо надання пільг учасникам бойових дій. На їхню думку, задекларовані державою пільги не реалізуються під будь-якими приводами лише через те, що державі відверто бракує грошей на компенсацію наданих воїнам преференцій. І бракуватиме надалі, адже кількість пільговиків в міру затягування розвитку подій на Донбасі надалі зростатиме. Тому, роблять висновки місцеві аналітики, навмисне розтягується в часі й процес визначення статусу учасників бойових дій та видачі їм посвідчень.
Не маючи достатньо потрібних коштів для компенсації пільг, держава намагається перекласти свої зобов’язання по їхньому фінансуванню на місцеву владу. Де, так само не маючи в бюджеті зайвих грошей, намагаються домовлятися з керівниками, в першу чергу, приватних підприємств. Щоб ті визнавали пільги і за умов, що витрати на них колись їм компенсують. До чого призводять подібні домовленості, часто протизаконні, свідчить випадок із небажанням перевозити безплатно пільговиків у Полтаві.
Отже, прогнозували співрозмовники кореспондента «ДУ», за такого розвитку подій варто очікувати своєрідної девальвації пільг: посвідчення про право на пільги учасникам бойових дій видаватимуть і надалі, адже до цього зобов’язує закон. Але воно незабаром може перетворитися на формальну «корочку», з якою не скрізь будуть рахуватися. Аби цього не сталося фронтовики мають об’єднуватися для захисту своїх прав та готуватися до відкриття «другого фронту» — фронту боротьби з чиновниками та людською байдужістю до їхніх проблем, за своє право на безумовну реалізацію отриманих від держави пільг.
Нарада в Полтавській ОДА закінчилася своєрідним компромісом. Чиновники запевнили, що й надалі робитимуть все, для того, щоб пільги учасникам АТО на Полтавщині реалізувалися на практиці. Деякі з них навіть оприлюднили фронтовикам номери своїх мобільних телефонів. Мовляв, у разі чого... Пільговики, в свою чергу, пообіцяли не залишати без реагування жодного випадку посягань на їхні законні пільги.
Крім того, було ухвалено створення безкоштовної «гарячої» телефонної лінії для учасників АТО, на яку б можна було зателефонувати та поставити свої запитання в разі перешкод у реалізації пільг. Об’яви з номерами, за якими можна телефонувати, будуть розміщені в кожній державній установі області, а також про них повідомлять у газетах та місцевих телевізійних каналах. У районних радах — а найбільше пече з отриманням та реалізацією пільг учасників бойових дій, які проживають саме у сільській місцевості — закріплять окремого посадовця, який має вивчати, аналізувати та приймати рішення щодо вирішення проблем учасників АТО...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
Фото автора
