Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 02 Серпень 2019 13:05

Достойник із династії Гродзинських

Rate this item
(0 votes)

5 СЕРПНЯ — 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДМИТРА МИХАЙЛОВИЧА ГРОДЗИНСЬКОГО (1929–2016), УКРАЇНСЬКОГО ФІЗІОЛОГА РОСЛИН, БІОФІЗИКА, РАДІОБІОЛОГА

Академік НАН України Дмитро Гродзинський належить до вчених, чиє ім’я відоме не тільки його колегам у різних країнах світу, а й людям, далеким від науки. Дослідження цього видатного радіобіолога, розпочаті понад десятки років тому, вбирають широке коло актуальних проблем.

Він був одним із перших, хто після аварії на Чорнобильській АЕС, усупереч офіційним версіям, аргументовано і відверто висловив міркування щодо реальної загрози впливу іонізуючого опромінення, зокрема малих доз радіації, для населення і довкілля.

Дмитро Михайлович Гродзинський був головою Національної комісії з радіаційного захисту населення при Верховній Раді України. Під керівництвом Дмитра Михайловича розроблено чимало рекомендацій, необхідних кожному, хто став заручником атома, що вийшов з-під контролю.
Тривають наукові дослідження у відділі біофізики та радіобіології Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ, який він створив багато років тому і незмінно очолював понад 50 років. Ще факт: прізвище Гродзинський належить не одному вченому, а шанованій науковій династії. А це не таке вже і поширене явище.
Гродзинський так згадував про своїх пращурів: «Наш рід — давній, перші згадки датовані ХVІ сторіччям. Предки були людьми вельможними. Один із пращурів працював у тому самому університеті у Польщі, де тоді створював свою геліоцентричну систему світу Миколай Коперник. Інший був укладачем книжок, письменником.
Пізніше три брати Гродзинські брали участь у Великому польському повстанні 1830 року. Живим лишився один — мій прадід. Він оселився у Німеччині. Першим, хто зацікавився землею і рослинністю, був мій дід. Він мав маєток неподалік Луцька, де займався сільським господарством.
У родині було восьмеро дітей, наймолодший — мій батько — Михайло Карпович (1890–1956). Тато змалечку любив природу. 1919 року під час громадянської війни працював у Білоцерківському земстві, разом із однодумцями створив Білоцерківський сільськогосподарський політехнікум, який згодом перетворився на сільськогосподарський інститут».
Саме там батько майбутнього академіка працював деканом агрономічного факультету і завідувачем кафедри захисту рослин. Вивчав нові види фітопатогенів, біологію бур’янів і розробляв засоби боротьби з ними, збирав колекції рослин, займався їхньою систематикою і створював гербарій, організував ботанічний розсадник, де вирощували різні рослини: кормові, лікарські, технічні, декоративні.
Батько також викладав, а мати — Віра Пилипівна (1907–1983) була студенткою у тому ж інституті. Після закінчення її навчання батьки побралися. Мати працювала на кафедрі ботаніки, захистила дисертацію, стала доцентом, викладала і займалася науково-дослідною роботою.
Як медаліст Дмитро Гродзинський без проблем вступив на фізичний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Проте вчитися там не довелося — завадила хвороба. Щоб не втрачати рік, Дмитро стає студентом агрономічного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту.
Та вгамувати свій потяг до фізики і математики юнак не може і не хоче. Наступного року вступає на механіко-математичний факультет Московського університету на заочне відділення, водночас успішно навчається у двох вищих навчальних закладах.
Дмитро Михайлович закінчив аспірантуру в Інституті фізіології рослин АН УРСР. Тема його кандидатської дисертації — «Дія малих доз іонізуючого випромінювання на рослини» — поєднала точні науки з біологією і цілком відповідала науковим інтересам молодого вченого. Таким був для Дмитра Гродзинського старт у роботі з вивчення впливу радіації на живу природу.
Творчий доробок академіка Гродзинського налічує більш як 700 наукових праць, серед них — понад 20 монографій. Перша книга «Методика применения радиоактивных изотопов в биологии» вийшла 1962 року. Через рік у співавторстві з братом Андрієм Гродзинським опубліковано «Краткий справочник по физиологии растений».
Наукові праці Дмитра Михайловича є відображенням широти його інтересів. Поряд із підручниками «Радиобиология растений», «Биофизика» (відзначений Державною премією), власний переклад з англійської книги Дж. Торнлі «Математические модели в физиологии растений».
Учений втілив у життя оригінальну ідею: створив чотиримовний словник назв рослин. Словник, над яким учений працював чотири роки і в якому назви шести тисяч рослин наводяться латиною, українською, російською та англійською мовами, побачив світ 2001 року. У грудні 2009 року одній із вулиць Білої Церкви, малій батьківщині братів Дмитра та Андрія Гродзинських, неподалік будинку, в якому свого часу мешкала їх родина, присвоєно ім’я академіків Гродзинських.
Діти Дмитра Михайловича теж науковці. Син Михайло Дмитрович — доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії та геоекології Національного університету ім. Тараса Шевченка, займається ландшафтною екологією. Дочка Марина — фізик, виховує трьох дітей. Отже, у науки є майбутнє з реальними обличчями.

Віра АНДРІЄВИЧ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».