У 1977-му розпочався київський період життя та багатогранної організаторської, аналітичної і науково-технічної діяльності В. Горбуліна.
Близько 15 років він обіймав різні посади в структурних підрозділах оборонно-промислової спрямованості у керівних органах Української РСР, де зробив чимало для координації та підвищення ефективності роботи підприємств ракетно-космічної та деяких інших галузей.
Вагомий особистий внесок Володимира Павловича в тогочасні досягнення у згаданих галузях були відзначені премією імені М. К. Янгеля Академії наук України (1988 р.) і Державною премією СРСР (1990 р.).
Після розпаду СРСР Володимир Горбулін став ініціатором утворення в Україні Національного космічного агентства, що було викликано необхідністю збереження, подальшого розвитку й ефективного використання чималого науково-технічного і виробничого потенціалу вітчизняної космічної галузі.
Створення НКАУ було офіційно оформлено указом Президента України Леоніда Кравчука 29 лютого 1992 року, а через кілька днів Кабінет Міністрів України, якому підпорядковувалося новостворене агентство, своєю постановою від 9 березня 1992-го призначив Володимира Горбуліна генеральним директором НКАУ.
Тоді Володимиру Павловичу в його діяльності на чолі Національного космічного агентства України (1992–1994 рр.) вдалося гармонійно поєднати формування колективу НКАУ та підготовку, а згодом і початок виконання першої Національної космічної програми України.
У цій програмі, розробленій під керівництвом Володимира Горбуліна, передбачалося, зокрема, створення і запуск на навколоземну орбіту першого космічного апарата під юрисдикцією України — супутника «Січ-1», підготовка українського кандидата в космонавти (для наступного здійснення його космічного польоту), заходи щодо комерціалізації космічної діяльності в нашій державі, підписання угод про міжнародне співробітництво з провідними космічними агентствами і фірмами різних країн для реалізації спільних проектів тощо.
У 1994–1999 рр. Володимир Горбулін працював секретарем Ради національної безпеки і оборони України, у 2000–2002 роках — головою Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу. У 2002–2003 рр. був помічником Президента України з питань національної безпеки, з 2003-го — керівником Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, а з 2007-го — директором Інституту проблем національної безпеки.
Попри все це Володимир Павлович не припиняв і своєї наукової діяльності як учений у сферах механіки та інформатики й не поривав зв’язків із вітчизняною ракетно-космічною галуззю, яка свого часу дала йому путівку у велике життя.
У 1993 році В. Горбулін був обраний дійсним членом (академіком) Міжнародної академії астронавтики, а в 1997-му — академіком Національної академії наук України. У 2002 році його відзначили Державною премією України у галузі науки і техніки.
Наукові дослідження академіка Горбуліна стосуються проблем оптимізації процесів проектування, розробки і випробування ракетно-космічних комплексів та забезпечення національних інтересів нашої держави в системах колективної безпеки та оборони.
У цих дослідженнях, котрі мають і фундаментальну, і прикладну спрямованість, яскраво проявилася й така риса Володимира Павловича, як уміння глибокої, всебічної і ґрунтовної аналітики.
З 2014-го до 2018 року Володимир Горбулін очолював Національний інститут стратегічних досліджень. Водночас здійснює і велику за обсягами організаційно-координаційну діяльність у системі Національної академії наук України — як член її президії (з 2010 року), а згодом — як перший віце-президент НАНУ. Ці відповідальні обов’язки він виконує й донині.
* * *
Редакція газети «Демократична Україна» щиро вітає академіка Горбуліна з ювілеєм та бажає Володимиру Павловичу міцного здоров’я й бадьорості, творчої наснаги, натхнення і великого щастя.