Дослідження почалось із вивчення того, як імунна система бере участь у найважливішій діяльності — очищенні старих і старіючих клітин, які створюють проблеми для тіла, поки вони там присутні.
Старіючі клітини — не повністю загиблі, що страждають від втрати функції або мають непоправні пошкодження, — залучені у процес старіння, сприяючи запаленню.
Дослідники використовували мишей, у яких був відсутній важливий ген для цієї імунної активності. Через два роки літні миші мали більше накопичення старіючих клітин порівняно з тими мишами, в яких ген для видалення цих клітин був інтактним. Вони виглядали старшими, страждали від хронічного запалення, різні функції в їхньому організмі були ослаблені й померли вони раніше за своїх родичів.
Потім дослідники дали мишам препарат, який пригнічує функцію певних білків, що допомагають старіючим клітинам виживати у старечому стані, щоб подивитися, чи сприятиме це видаленню таких клітин з організму.
Препарати вводили мишам, чиє старіння було результатом порушень, виявлених в імунній системі, а також тим, хто страждає від передчасного старіння через інші генетичні помилки.
Гризуни, які отримали препарат, винятково добре реагували на нього. Аналізи крові та тести на активність показали поліпшення, їхні тканини виявилися набагато ближчими до тканин молодих мишей.
Учені підрахували кількість старіючих клітин і виявили, що їх залишилося значно менше і значно нижчими були ознаки запалення.
Тож вони мають намір продовжувати вивчати способи спонукання людського організму видаляти свої старі і старіючі клітини і знайти способи активізації імунної системи для виконання цієї роботи.
Тобто якщо майбутні експерименти підтвердять правильність теорій, вони можуть створити дійсно антивікові методи лікування.