— Ангіна — інфекційне захворювання. Її характерною ознакою є гострий запальний процес, який розвивається в ділянці лімфаденоїдного глоткового кільця і мигдаликів, розташованих у поглибленні між м’яким піднебінням і язиком (перша і друга мигдалини).
У медичній термінології існує ще одна назва хвороби — гострий тонзиліт. До речі, ангіною також називають і хронічний тонзиліт у загостреній формі, який є ускладненням інфекційних хвороб, при якому у хворого відзначається запалення слизової оболонки зіва (наприклад, при скарлатині або кору).
— Які ж при­чи­ни, що ви­кли­ка­ють ан­гі­ну?
— Незважаючи на те що гострий тонзиліт прийнято вважати простудним захворюванням, ця думка абсолютно помилкова. У переважній більшості випадків до розвитку захворювання призводить інфікування організму стрептококами, рідше — стафілококами або поєднанням цих бактерій. В окремих випадках спровокувати його можуть аденовіруси 1–9 типу, спірохета Венсана в комплексі з веретеноподібною паличкою, ентеровірус Коксакі, а також різні гриби роду Candida спільно з патологічними коками.
Зараження відбувається через предмети побуту та особисті речі, за допомогою рукостискання, повітрянокрапельним шляхом, через недостатньо ретельно вимитий посуд, а також через інфіковані стафілококом продукти харчування.
— Ко­ли з’яв­ляю­ть­ся пер­ші озна­ки за­хво­рю­ван­ня і що сприяє йо­го роз­вит­ку?
— Перші симптоми ангіни проявляються вже за 12 годин після інфікування організму. Факторами, що призводять до розвитку захворювання, вважають: різкі погодні коливання; вживання занадто холодних напоїв; часті перевтоми; емоційні потрясіння і стресові ситуації; загальне і місцеве переохолодження організму; раніше перенесене захворювання (наприклад, грип); наявність у носоглотці аденоїдів; порушення носового дихання.
Також сприяють розвитку хвороби регулярний негативний вплив подразників: диму сигарет, побутового чи будівельного пилу, алкоголю, газованих напоїв.
— Яки­ми є ха­рак­тер­ні симп­то­ми ан­гі­ни?
— На початкових етапах розвитку захворювання симптоми ангіни в чомусь схожі з проявами грипу або гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ). Виникають вони здебільшого раптово, на тлі сильного підвищення температури тіла.
Спочатку хворий відчуває лише невелике нездужання і загальну слабкість. Крім того, у людини з’являється відчуття стиснення в горлі. Звідси, власне, і назва хвороби. Слово «ангіна» має латинські корені і походить від ango, що означає «стискаю, душу». У міру розвитку запального процесу виникає жар, озноб і лихоманка, підвищення температури до позначки 38–39°С у дорослих і 40–41°С — у дітей, больові відчуття в горлі (можуть виникати як відразу, так і на другий день після підвищення температури тіла), утруднене ковтання і посилення болю в горлі при ковтанні. При цьому тонзиліт, викликаний стрептококом, ніколи не супроводжує кашель або нежить.
Типовими симптомами ангіни, яка має вірусну природу, є: больові відчуття в горлі; нежить; кашель; захриплість; кон’юнктивіт. Також при ангіні у пацієнтів відзначається почервоніння горла в ділянці мигдалин, зіву і задньої стінки глотки.
— Як слід про­во­ди­ти лі­ку­ван­ня ангі­ни?
— Лікування ангіни передбачає постільний режим, дотримання дієти, рясне пиття і прийом вітамінів. Також можуть бути призначені: антибіотики; протимікробні препарати; локальні антисептики; протигрибкові медикаменти; протизапальні ліки, а також симптоматичні засоби.
Крім того, при лікуванні ангіни рекомендовані розчини для полоскання, які мають очищувальну і протигнильну дії.
Антибіотики при ангіні прописують у тих випадках, коли захворювання обумовлене бактеріальною інфекцією. Їх призначають, щоб уникнути розвитку можливих ускладнень. Згідно з дослідженнями антибіотики при ангіні не сприяють скороченню тривалості хвороби і не впливають на ступінь її виразності, проте істотно знижують больові відчуття вже на третю добу після початку їх прийому. Відмова від них загрожує розвитком отиту середнього вуха й абсцесу мигдалин. Вибираючи антибіотики при ангіні бактеріального походження, перевагу віддають препаратам пеніцилінової групи — хіконцилу, амоксиклаву, оспамоксу.
— Ко­ли не­об­хід­не ви­да­лен­ня миг­да­лин?
— Коли пацієнт переносить ангіну (тонзиліт) більше 3–4 разів на рік. Страждає на механічне закриття дихальних шляхів збільшеними, деформованими мигдалинами (хропіння під час сну з перериванням дихання). Коли спостерігаються ускладнення — паратонзилярний абсцес, наприклад. У таких випадках показане хірургічне втручання. І ще: слід пам’ятати, що в усіх випадках захворювання на ангіну необхідно звертатися до лікаря, щоб уникнути ускладнень.

Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ