— Слово «діарея» походить від грецького diarrheo — стікаю. Про неї говорять у разі почастішання дефекації до трьох і більше разів на день. При цьому кал має рідку консистенцію, його добова маса перевищує 200 г, а вміст води доходить до 95% (для порівняння — нормальне випорожнення містить 60–75% води). Слід розуміти, що діарея не є самостійним захворюванням. Це — симптом, який може супроводжувати велику кількість патологій, у першу чергу — шлунково-кишкового тракту.
— Так що ж викликає діарею?
— Раніше її основними збудниками були бактерії, що викликають специфічні захворювання (сальмонельоз, дизентерію). Нині велику роль у виникненні діареї стали відігравати інші мікроорганізми, насамперед — певні штами кишкової палички та кампілобактерій.
Токсини бактерій подразнюють стінки кишечника, що зумовлює істотне просочування води в його просвіт. Через це калові маси швидко ростуть в обсязі і стають рідкими. Запалення слизової призводить до порушення травлення, а прискорення перистальтики (стискання стінок кишечника) викликає невідкладні позиви.
Період від потрапляння бактерій у кишечник і до розвитку діареї триває від декількох годин до кількох діб. Далі розгортається повна картина захворювання, яка, крім послаблення випорожнень, зазвичай включає нудоту, переймоподібні болі в животі, порушення загального стану. Нудота розвивається через порушення моторики шлунково-кишкового тракту і можливу дію токсинів.
— Коли слід звертатися за лікарською допомогою?
— Діарея може супроводжуватися лихоманкою або підвищенням температури. Підвищення температури і характер лихоманки (зміни температурної кривої) залежать від того, яка інфекція стала причиною проносу. Тож звернення до лікаря просто необхідно у багатьох ситуаціях: при підозрі на отруєння, різкому підвищенні температури, при сильних болях у животі, при виявленні крові і слизу в калі, чорному і забарвленому випорожненні та при діареї більше чотирьох днів.
Однак у зв’язку з поширеністю цієї недуги багато хто не сприймає її як серйозну патологію. І це абсолютно безвідповідально, оскільки однією з основних небезпек, яку обумовлює розвиток діареї, є зневоднення організму, до якого особливо чутливі діти і літні люди.
— Чому саме діти?
— Вони більш схильні до діареї, ніж дорослі. У перші роки життя це обумовлено недосконалістю захисних механізмів організму. У цілому симптоми діареї у дітей схожі на її прояви в дорослих, але в дітей більш виражені реакції на інфекцію. У них більша небезпека зневоднення при діареї, тому в разі проносу у дітей до лікаря слід звертатися вже через два дні.
— Часто доводиться чути про діарею мандрівників. Це якийсь особливий вид захворювання?
— Діарея мандрівників, дійсно, — особлива група діареї, актуальність якої безперервно зростає. Це пов’язано з постійним збільшенням кількості мандрівників у всьому світі: підраховано, що за період останніх 60 років їх кількість зросла у 35 разів! В Україні теж торік турфірми відправили за кордон чимало мандрівників — понад півмільйона людей.
Так от, у широкому спектрі хвороб мандрівників діарея посідає одне з провідних місць — у середньому вона виникає у 55% туристів. Цим терміном називають послаблення випорожнень у людей, які виїжджають за межі своєї країни або кліматичної зони.
— Що ж викликає це небажане явище?
— Діарею мандрівників здатні викликати різні інфекційні агенти — бактерії, найпростіші віруси. Проте їх роль неоднакова, інфекційним чемпіоном у провокуванні цієї недуги є кишкова паличка, що є причиною 40–80% випадків патології. Не можна забувати і про неінфекційні причини діареї мандрівника, до яких належить зміна дієти і режиму, джерела води, а також зловживання алкоголем. Нерідко походження такого розладу травлення у туристів залишається невизначеним.
Найчастіше інфекція потрапляє в організм з їжею, водою, напоями та льодом. Найбільший ризик представляють такі види їжі, як салати, холодні закуски, недостатньо термічно оброблені м’ясні та рибні страви. Окремими факторами ризику діареї мандрівника є ослаблення імунітету, недотримання гігієнічних заходів обережності, наявність захворювань травної системи, незвичні умови.
Діарея мандрівника, незважаючи на можливу різницю в збудниках і причини розвитку, має деякі схожі риси. Після прибуття на нове місце вона частіше розвивається у перші 2–4 дні, рідше — на 8–10-й день, але не пізніше. Інші симптоми досить стандартні: втрата апетиту, біль і спазми в животі, підвищення температури, інтоксикація.
— Як же успішно боротися із захворюванням, що отруює життя скрізь і кожному?
— Лікування діареї зазвичай включає: поповнення втрати рідини (регідратаційна терапія), щадну дієту з відмовою від сирих овочів і фруктів, ентеросорбенти, засоби, що нормалізують мікрофлору кишечника (пробіотики і пребіотики), протимікробні препарати.
Враховуючи, що найчастіше діарею викликають бактерії, протимікробні препарати є важливою групою препаратів для її лікування. Основною вимогою до них є створення високої концентрації ліків у кишечнику, де локалізовані мікроби. Протимікробні препарати можуть потрапляти у кишечник із жовчю та шлунковим соком, але найкращого ефекту можна досягти, використовуючи препарати, які не всмоктуються.
Іншими важливими критеріями є чутливість до ліків збудників діареї та низька ймовірність формування стійкості мікробів до лікування. Препарат повинен діяти переважно в кишечнику, мати мінімум лікарських взаємодій.
Найбільш ефективними ліками від діареї сьогодні є препарат ріфаксімін (альфа-нормікс), який удало поєднує всі позитивні якості, що повинні мати протимікробні ліки. Альфа-нормікс діє на основних збудників інфекційної діареї та діареї мандрівника — кишкову паличку, кампілобактерії, сальмонели, шигели та низку інших. Він демонструє високу ефективність в усуванні симптомів діареї порівняно, наприклад, із широко застосовуваним ципрофлоксацином.
Спеціальними експериментами також було встановлено, що навіть висока доза ріфаксіміну не викликає передозування. Майже повна відсутність всмоктування забезпечує препарату мінімальний вплив на процеси життєдіяльності поза кишечником і практично виключає можливість взаємодії з іншими ліками.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
