Освіта
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Вересень 24, 2021

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 01 Липень 2016 19:59

Лілія Гриневич: ми розвантажимо шкільні програми від зайвого теоретичного змісту

Rate this item
(0 votes)

Не­що­дав­но з ві­зи­том у Вар­ша­ві по­бу­ва­ла мі­ністр осві­ти і на­уки Ук­раї­ни Лі­лія Гри­не­вич, яка про­ве­ла низ­ку зу­стрі­чей зі сво­їми поль­ськи­ми ко­ле­га­ми.
В ін­тер­в’ю Укр­ін­фор­му во­на роз­по­ві­ла про на­пря­ми май­бут­ніх змін у сис­те­мі осві­ти Ук­раї­ни, ос­нов­ні проб­ле­ми цієї га­лу­зі і шля­хи по­до­лан­ня іс­ну­ючих проб­лем.

Кон­цеп­ція но­вої ук­ра­їн­ської шко­ли з’явить­ся у серп­ні

— Па­ні мі­ністр, роз­ка­жіть про ме­ту ва­шо­го ві­зи­ту до Вар­ша­ви.
— Це мій другий закордонний візит у статусі міністра. Перший був до Канади, а тепер ось до Варшави. Я абсолютно переконана, що співпраця з Польщею у сфері освіти і науки є для нас одним із пріоритетів. Польща пройшла складний і тернистий шлях реформи освіти, входячи до Євросоюзу. Це потребувало значної трансформації.

Польща також має доступ до програм, до яких ще не має доступу Україна, оскільки не є членом Європейського Союзу, але має євроінтеграційні прагнення. Звичайно, Польща на сьогодні справжній і відкритий партнер України, тому нам потрібно не тільки продовжувати співпрацю, а й розвивати її.
Причин для цього візиту було кілька. Поперше, це зустріч з віцепрем’єром, міністром науки та вищої освіти (Ярославом Говіном. — Ред.), а також робоча зустріч у міністерстві народної освіти. Подруге — спільна робота у дуже важливому для нас польськоукраїнському проекті з розробки стандартів нової української школи.
— Роз­ка­жіть, будь лас­ка, якою бу­де но­ва ук­ра­їн­ська шко­ла?
— Концепція нової української школи має бути представлена у серпні і обговорюватиметься освітянами та всім українським суспільством. Ця концепція відповідає проекту нового закону про освіту, який наразі готовий до повторного першого читання у парламенті. Ми розпочали цю роботу ще в той час, коли я була головою Комітету з питань освіти та науки Верховної Ради України.
Зараз, уже в міністерстві, триває ця робота над зрозумілим документом для всіх зацікавлених, яким не байдуже, якою буде нова українська школа. І що для нас важливо у співпраці з поляками — це скористатися їхнім величезним досвідом напрацювання нових стандартів шкільної освіти, які нам потрібно імплементувати якнайскоріше. Для цього є кілька причин.
Насамперед, ми живемо в новій інформаційній добі, коли основним скарбом вже не є тільки знання, адже інформацію дуже легко шукати. Відповідно школа стає не єдиним місцем, де діти можуть отримати знання. Нині дітей треба вчити інакше, і основне, що вони мають здобути в школі, — це компетентності для успішної самореалізації в житті. Вони мусять навчитися шукати інформацію, використовувати її для вирішення життєвих проблем, співпрацювати в команді, критично мислити, мати фінансову, підприємницьку та математичну грамотність для життя, знати іноземні мови, володіти інформаційними технологіями.
Як бачите, цей перелік, який я щойно озвучила, далеко не завжди здатна забезпечити українська школа, якою вона є зараз. А наші діти не можуть чекати. Якщо у нас є євроінтеграційні прагнення, то ми маємо зробити все, щоб учні, здобувши повну загальну середню освіту, змогли стати рівноправними громадянами в Європі. Саме тому зараз, разом із польськими колегами, і напрацьовуємо пропозиції до нових стандартів шкільної освіти.
— Який фор­мат спів­пра­ці ви об­ра­ли з поль­ською сто­ро­ною? Чи має­те на­мір взя­ти за ос­но­ву поль­ську осві­тню мо­дель?
— Ми працюємо в рамках спільного експертного семінару. Поки описуємо основні результати, те, якими бачимо випускників початкової школи, основної школи і того, хто здобув повну загальну середню освіту, що він має знати й уміти в цілому. Ми повинні це представити і узгодити з суспільством. Згодом ще буде робота груп із цілої низки предметів.
Польські колеги діляться своїми досягненнями і помилками, які вони зробили на шляху трансформації школи. Але зміст освіти надзвичайно специфічний для кожної країни. Ми не можемо взяти за зразок польський, фінський чи будьякий інший зміст, а маємо створити свій. Натомість, що є спільним і напрацьованим упродовж багатьох років дискусій в ЄС, то це — перелік ключових компетентностей, які повинні мати молоді європейці для успішного життя і взаємодії в рамках Євросоюзу. І це може бути для нас корисним при напрацюванні нашого змісту освіти.


Реформа системи освіти — це не один чи два роки
— А як да­лі три­ва­ти­ме ро­бо­та? По­ля­ки до неї за­лу­ча­ти­муть­ся на всіх ета­пах?
— Це багатоетапний процес. Усе, що стосується реформи системи освіти,— це не один чи два роки. Зараз із польськими експертами напрацьовуємо нові стандарти. Потім будуть питання їх імплементації, і це навіть більш складно, ніж напрацювання самих стандартів. Ми маємо навчити вчителів, як правильно формувати компетентності, тому що це інші методики і технології навчання, а вчителів в Україні — півмільйона. Це — масштабний процес підвищення кваліфікації вчителів. Перед нами довгий і складний шлях. Його значно легше проходити за умови надійної експертизи і партнерства.
— Які прак­тич­ні кро­ки вже здійс­не­но на шля­ху осві­тньо­го парт­нер­ства з Поль­щею?
— Зараз ми вперше заходитимемо у програму оцінювання 15річних школярів PISA (Міжнародна програма з оцінки освітніх досягнень тих, хто навчається. — Ред.), і це робитиметься з допомогою польських партнерів. Ми також розпочали співпрацю в рамках програми «Горизонт2020» (восьма рамкова програма ЄС із розвитку наукових досліджень та технологій. — Ред.) і з віцепрем’єром Ярославом Говіном говорили про те, як посилити нашу партнерську співпрацю.
Крім того, обговорили можливі формати співпраці між нашими університетами для запровадження більшої кількості освітніх програм з отримання подвійних дипломів. Як міністр освіти і науки я скажу відверто: ми зацікавлені більше не в тому, щоб наші діти їхали навчатися тільки в Польщу, а в тому, щоб вони могли навчатися на спільних програмах і частину навчання проводити в українських університетах, частину — в польських та отримувати подвійні дипломи.
Думаю, що для нас також дуже важливо інтенсифікувати обмін викладачами, а не тільки студентами. Ми, українці, зацікавлені в інтернаціоналізації української вищої освіти. Вища освіта — глобальний простір, і ми маємо стати його частиною. Як відомо, у нас є дуже різні університети. Нам потрібно піднімати якість вищої освіти в Україні, щоб український випускник мав велику палітру можливостей вдома, не виїжджаючи за кордон.


З першого вересня початкова школа очікує на нові програми
— Пе­ре­йде­мо до пи­тан­ня се­ред­ньої осві­ти в Ук­раї­ні. По­стра­дян­ська сис­те­ма на­вчан­ня ще не зник­ла з на­ших шкіл. Як Ви ба­чи­те свою мі­сію з її ви­ко­ре­нен­ня і за­про­ва­джен­ня су­час­них ме­то­дів на­вчан­ня?
— Звичайно, це дуже складне завдання, адже справжня реформа освіти полягає не в додаванні ще одного навчального року чи зміні структури школи. Справжня реформа — в новому змісті і нових методах навчання. Як я вже згадувала, зараз ми почали співпрацю з польськими експертами щодо нових стандартів освіти в Україні, зокрема шкільної. Наступна хвиля — це методи навчання.
У планах є також створення освітньої платформи нового змісту шкільної освіти, де будуть електронні підручники, навчальні матеріали, матеріали для батьків, приклади відеоматеріалів з методиками. Але це тільки плани, на які нам потрібні ресурси, експертиза, партнерство з громадськими організаціями. Ми розуміємо довготривалість цієї реформи, але також робимо маленькі, проте вагомі кроки для того, щоб діти, які зараз перебувають у системі освіти, вже відчули зміни.
Зокрема, переглядаємо програми початкової школи, на які скаржаться і вчителі, і батьки через їхню перевантаженість, і орієнтацію, власне, на заучування та відтворення суми теоретичних знань. Перегляд програм відбувається на такій відкритій електронній платформі EdEra (https://www.ed era.com/), яка провадиться громадською організацією. Ми виклали у відкритий доступ програми початкової школи, тож в Інтернеті йде інтерактивне обговорення їхнього змісту.
— Чи бе­руть участь у без­по­се­ред­ньо­му об­го­во­рен­ні вчи­те­лі та бать­ки?
— Так, насамперед — саме вони. Ми не очікували такої величезної активності, яку виявляють експерти, вчителіпрактики і навіть батьки в обговоренні цих програм. Буквально за кілька тижнів маємо понад 5,5 тисячі дописів. Є модератори, які беруть із дискусії найбільш важливі пропозиції і дуже сподіваюся, що вже з 1 вересня наші діти в початковій школі навчатимуться за оновленими програмами. У чому їх оновлення?
Поперше, ми їх розвантажуємо від зайвого, непотрібного теоретичного змісту, який переобтяжує дитину і не відповідає її віковим особливостям. Наприклад, діти шестирічного віку, які навчаються в першому класі і недавно прийшли до школи, упродовж першої чверті вже вивчають з математики, що таке нуль і мають запам’ятати таке визначення: «Нуль — це відсутність елементів у множині».
От ви усміхаєтеся, і це нормальна реакція. Шестирічна дитина, яка читає таке визначення, може тільки втратити інтерес до навчання. Очевидно, що мусимо переглянути програми. А ще наше завдання — поступово наповнювати ці програми на відкритій платформі зразками компетентнісного навчання, навчання через діяльність. Зараз будемо демонструвати тільки елементи такого навчання, представимо зразки практик у відеороликах та навчальних матеріалах, щоб українські вчителі мали вільний доступ до них.
— Тоб­то в рам­ках іс­ну­ючих на­вчаль­них дис­цип­лін від­бу­ва­ти­меть­ся мак­си­маль­не спро­щен­ня, опти­мі­за­ція для то­го, щоб ді­ти кра­ще мог­ли ро­зу­мі­ти ма­те­рі­ал...
— Я б не називала це спрощенням. Тому що спрощення якось співвідноситься з тим, що стандарти освіти мають знизитися. Це не означає, що діти не мають знати таблички множення чи не вміти додавати або читати. Ні! Просто ми маємо до того йти іншими методами і не так, як рухалися останнім часом, коли постійно накопичували якісь теоретичні знання.
Приміром, що було зроблено? Те, що колись діти вчили в сім років, перенесли, щоб вони це вивчали у шість років. Це абсолютно неправильно, тому що вікові особливості шестиліток дуже відрізняються від семирічних. У цьому віці важливо розвивати емоційний інтелект дитини, її творчі здібності, давати їй можливості до самовираження, а не залякувати якимись незрозумілими теоретичними термінами. Тому йдеться не про спрощення, а про прилаштування програм до вікових особливостей дітей і запровадження компетентнісного підходу у навчанні.
— Чи пла­ну­єте за­про­ва­джен­ня но­вих пред­ме­тів, біль­ше спря­мо­ва­них на прак­тич­ний роз­ви­ток ді­тей? Зок­ре­ма, ора­тор­ське мис­тец­тво, вмін­ня вес­ти влас­ний бю­джет чи ви­бу­до­ву­ва­ти взає­мо­від­но­си­ни у су­спіль­стві, тоб­то прак­тич­ні і по­тріб­ні ре­чі?
— Так, це дійсно дуже практичні і потрібні компетентності. Але ми вважаємо, що не можна йти шляхом збільшення навантаження новими предметами. Українська школа й без того хибує величезною багатопредметністю.
— Мож­ли­во, шля­хом ско­ро­чен­ня яки­хось дис­цип­лін?
— А які скорочувати? Справа в тому, що всі ці компетентності можна формувати через базові основні предмети. Якщо, приміром, ораторське мистецтво, то можна формувати ораторські здібності дітей на уроках літературного читання. Якщо говоримо про фінансову грамотність і планування власного бюджету, то це можна робити під час вивчення певних тем на уроках математики і суспільствознавства.
Тобто є предмети, в які можна інтегрувати ці компетентності. Базова ідея до основних стандартів освіти полягає в тому, що ми беремо перелік компетентностей, зокрема ключових, визначених Євросоюзом, і тих, які будуть визначені в Україні, зокрема в законі про освіту, проект якого зараз є в українському парламенті. Ці компетентності мають формуватися і пронизувати всі предмети впродовж усього навчання в школі, щоб на виході результатом навчання була людина, випускник, який володіє усіма цими компетентностями.
Йдеться про фінансову грамотність, підприємливість, культурну компетентність, уміння спілкуватися іноземними мовами, добре володіння рідною мовою, математичну грамотність, знання природничих наук. Тому це все має пронизувати наскрізно курс усіх основних предметів.


Підручники будуть безплатними
— Прак­тич­не за­пи­тан­ня. Чи бу­дуть шкіль­ні під­руч­ни­ки без­плат­ни­ми? Крім то­го, є ба­га­то на­рі­кань на те, що во­ни за­над­то склад­ні для ді­тей.
— Підручники віддзеркалюють навчальну програму. Ми ж для того й змінюємо зміст і стандарти освіти. Очевидно, коли вони будуть змінені, то змінюватимуться і підручники.
Так, підручники будуть безплатними. Ви знаєте, що під час фінансовоекономічної кризи, яка сталася після Революції Гідності, у нас був рік, коли оплата підручників здійснювалася 50:50. Зараз ми цю другу половину дофінансовуємо через місцеві бюджети, і цього навчального року діти знову отримають підручники безплатно.
— І остан­нє, ду­же бо­ліс­не пи­тан­ня. Осві­тя­ни не на­ле­жать до про­фе­сій­ної ка­те­го­рії, яка от­ри­мує ви­со­кі зар­пла­ти. Чи пла­нує­ть­ся най­ближ­чим ча­сом під­ви­щен­ня за­рплат учи­те­лям шкіл, зок­ре­ма в сільсь­кій міс­це­во­сті?
— Для мене як міністра воно теж особливо болісне. Неможливо впроваджувати реформу, якщо її не підтримує кваліфікований учитель. Для того, щоб наші вчителі підвищували свою кваліфікацію, вони повинні мати гідне життя. Нині соціальний статус учителя в Україні низький, невиправдано низький, і це не сприяє приходу у професію молодих талановитих людей. Це наша величезна проблема.
Ми, на жаль, не можемо адекватно підвищити зарплату всім учителям. У проекті закону про освіту закладена адекватна оплата праці вчителя. Зрозуміло, що ми не зможемо її забезпечити одразу, навіть якщо буде цей закон ухвалено. Мав би бути розроблений план, як слід поступово піднімати рівень оплати праці вчителя.
— Що Ви має­те на ува­зі під сло­вом «адек­ват­на» зар­пла­та?
— У законі закладено, що заробітна плата має бути на рівні трьох мінімальних заробітних плат. Це трохи більше, ніж середня зарплата вчителя нині. Це не надто багато, але все ж таки більш адекватно, ніж зараз. Для того, щоб це забезпечити, насправді потрібні великі суми додаткових коштів до бюджету України, а зараз це просто неможливо.
Та навіть якщо ми крок за кроком підвищуватимемо заробітну плату, то це вже буде якесь просування. Для мене дуже важливо також мотивувати кращих учителів. Якщо не можемо зараз усім підвищити зарплату, то принаймні тим, хто працює якісніше — в першу чергу. Тому в законі передбачена добровільна сертифікація вчителів. «Добровільна» означає, що йдуть на сертифікацію тільки ті вчителі, які цього хочуть.
Юрій БА­НА­ХЕ­ВИЧ, Вар­ша­ва

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».