Ка­зав пан — кожухдам...
У грудні 2011 року в Біликах урочисто, в присутності обласних чиновників та інвесторів із Росії, перерізали стрічку, відкривши свинокомплекс ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» — структурний підрозділ агропромислового холдингу «БЕЗРЛ — Бєлгранкорм» (Російська Федерація), де за проектом мали утримувати 2500 продуктивних свиноматок. А загальна кількість свиней, які там мали відгодовувати, планувалася до 75000. Закордонні інвестори і тоді, коли домагалися дозволу місцевої селищної ради на будівництво, і при відкритті мегакомплексу щедро роздавали селянам солодкі обіцянки.
Зерна впали на благодатний ґрунт, адже після закриття в Біликах відомого на всю Україну молочного комбінату, де виробляли якісне згущене молоко, безробіття чорним крилом накрило село. З відкриттям свинокомплексу у багатьох біликівців зажевріла надія там працевлаштуватися. Щоправда, ще на стадії отримання дозволів забудовниками громадськість забила на сполох, підозрюючи, що свинокомплекс завдасть непоправної шкоди екології не лише Біликів, а й Полтавщини, бо тверезі голови засумнівалися в здатності підприємства утилізувати відходи життєдіяльності десятків тисяч свиней.
Але тодішнє обласне керівництво у гонитві за інвестиціями усіляко заспокоювало територіальну громаду і намагалося пропхати цей грандіозний проект, місця якому чомусь не знайшлося на неосяжних просторах Росії. І таки пропхало. Селищна рада надала дозвіл, і свинокомплекс, наче за рухом чарівної палички, швидко звели посеред мальовничих пейзажів неподалік села. Призначили керівництво, завезли свиней, надали роботу півтори сотні жителям села, і комплекс почав виходити на заплановану потужність.
Поки підприємство лише розпочинало роботу, селяни начебто не відчували незручностей. Та через пару років, коли кількість свиней там перевалила за тридцять тисяч, сусідство з комплексом далося взнаки — селом почав поширюватися нестерпний сморід. Життя у Біликах, яких ще за радянських часів було віднесено до рекреаційної зони і куди щороку приїжджали подихати цілющим повітрям та оздоровитися тисячі відпочивальників, стало нестерпним. До того ж вимальовувалася невтішна перспектива, що рано чи пізно Білики залишаться без питної води.
Депутати тамтешньої селищної ради підрахували, що комплексу щодоби на господарчі потреби необхідно 580 куб. м питної води, яку отримує зі свердловини селища. Водночас п’ять тисяч жителів Біликів на добу потребують 300–320 куб. м питної води, тож у селі небезпідставно заговорили, що незабаром свердловина може зміліти, і Білики залишаться без води.
Крім того, заговорили й про ще одну загрозу селищу, пов’язану з питною водою, яку селяни беруть із власних колодязів. Їхня глибина — шість-сім метрів. Люди побоюються, що рідкий свинячий послід з очисних відстійників комплексу може потрапити до водоносного горизонту — і тоді вода в колодязях стане непридатною для вживання.
Селяни почали вимагати закриття комплексу, небезпідставно підозрюючи, що побудовано його було з недотриманням проектних вимог щодо багаторівневих очисних споруд. Утім, керівництво підприємства відбувалося самими обіцянками і виправдовувалося тим, що всі дозволи на будівництво були в наявності. Лише після відомих подій на Майдані обласне керівництво поміняли, і головою Полтавської ОДА став Віктор Бугайчук. Голос громади Біликів у Полтаві таки почули. У квітні 2014 року було призначено спеціальну комісію для вивчення ситуації в Біликах.
Її висновки підтвердили найгірші побоювання жителів селища. З’ясувалося, що під час будівництва свинокомплексу інвестор зекономив на спорудженні очисних споруд. Зокрема, замість проектної сучасної чотириступеневої системи очистки стоків та відходів життєдіяльності комплексу в Біликах спорудили всього один ступінь. Однак такі порушення вимог проектної документації не завадили прийняти свинокомплекс в експлуатацію.
Нині чиновники, які б мали першими забити на сполох та не допустити порушень природоохоронного законодавства, виправдовуються тим, що керівництво комплексу пообіцяло добудувати очисні споруди. Та це навряд чи допоможе очистити повітря, бо комплекс із десятками тисяч свиней звели майже впритул до житлових будинків. Від найближчих хат свині рохкають всього за 400, а від школи та дитячого садка — за 800 метрів. Тож коли вітер дме в бік селища, там життя завмирає, бо на вулицю вийти не можна через запах аміаку та сечі.
Місцеві активісти знайшли в Інтернеті, що свинокомплекси, де утримуються до 50 тисяч свиней мають розташовувати не ближче ніж за два кілометри від населених пунктів. Члени комісії ОДА встановили, що санітарно-захисну зону навколо свинокомплексу попри вимоги згідно з документами з якихось міркувань зменшили фахівці столичного Інституту гігієни та медичної екології ім. О. Марзєєва. Чому — ніхто до пуття не пояснює.
Як з’ясувалося під час перевірки, кількість поголів’я свиней, яких вирощують у цехах комплексу, вже перевищила проектну. Так, на день обстеження підприємства у квітні 2014 року поголів’я різновікових груп свиней там становило 52247 голів, або в перерахунку на доросле поголів’я — 15674, що на 3674 голови перевищує встановлені вимоги щодо кількості поголів’я та наявних санітарно-захисних зон. Дехто з депутатів селищної ради Біликів заявив, що виявили дві труби, якими з підприємства у місцеву річку та один із рівчаків вільно течуть відходи життєдіяльності свинокомплексу, бо насосна каналізаційна станція через завелике навантаження не встигає їх перекачувати. Ситуація стала критичною...

За­кри­ти не мож­на пра­цю­ва­ти
Поки на підприємстві працювала комісія, вивчаючи причини порушень екологічних вимог, у Біликах територіальна громада не дрімала. У селищі ледь не щодня проводили мітинги, на яких люди вимагали закриття шкідливого виробництва та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у тому, що чиновники заплющували очі на діяльність екологічно шкідливого іноземного виробництва в області. 5 квітня 2014 року рішення про закриття підприємства ухвалили депутати селищної ради на позачерговій сесії, а її голові, яка надала дозвіл на роботу свинокомплексу, висловили недовіру.
Правда, коли про закриття підприємства заговорили на повний голос на всіх рівнях, у селян думки розділилися. Більшість, як і раніше, рішуче вимагала припинення роботи підприємства, яке труїть жителів. Інші — ті, хто працює на ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина», виступали категорично проти закриття свинокомплексу. Таких у селі близько 120 осіб, а загалом — із тими, хто працює в допоміжних підрозділах, до трьохсот. Усі вони наполягали на тому, що не відчувають жодної загрози своєму здоров’ю через порушення екологічного балансу і знають, що керівництво свинокомплексу вже вживає заходів, аби усунути недоліки в очисних спорудах та не допустити шкідливих випаровувань у повітря.
У свою чергу, керівництво Полтавської ОДА ще в травні 2014-го поставило питання руба: або негайно виправити ситуацію та усунути недоліки, які виявила комісія, або підприємство буде закрите! Утім, згодом вимоги пом’якшили: чиновники нібито згадали, що ТОВ «Бєлгранкорм-Полтавщина» — одне з бюджетоутворюючих підприємств району і області. Там створюють нові робочі місця, продукція підприємства потрібна українському споживачеві тощо.
Очевидно зрозумівши, що ситуація справді ускладнюється і самими обіцянками її виправити не можна, керівники свинокомплексу заворушилися. Визнавши, що очисні споруди таки недобудовані, запевнили, що найближчим часом їх добудують. На це виділили майже 4,5 млн грн. Зменшили на 2000 і поголів’я свиней, що дозволило знизити навантаження на очисні споруди. Шість відкритих лагун — відстійників із свинячим рідким послідом почали накривати плівкою, щоб зменшити випаровування в атмосферу шкідливих речовин, які забруднюють повітря навколо свинокомплексу. Насоси каналізаційної станції обладнали фільтрами, через що в повітря менше потрапляє неприємного запаху.
Цієї осені на підприємстві пообіцяли ще й висадити спеціальну захисну смугу з дерев, яка відділить свинокомплекс від селища. Напевно, для того, аби не дратувати селян та не привертати скандальної уваги до підприємства, його перейменували. Відтепер свинокомплекс у Біликах має назву «Сільські традиції», а його керівники запевняють, що воно повністю стало українським.
9 вересня 2014 року ситуацію в Біликах знову розглядали у владних кабінетах. Тепер — на засіданні комісії з екології та раціонального природокористування Полтавської обласної ради. Щодо екологічних проблем на свинокомплексі «Сільські традиції», то інженер-еколог підприємства Сергій Линник поінформував депутатів, що на вирішення екологічних проблем підприємство вже витратило 4,5 млн грн. А новітні технології очистки, які нині почали застосовувати там, дадуть змогу використовувати відходи виробництва для потреб сільського господарства. Закрили і лагуни-відстійники з відходами та довели очищення стоків до четвертого технологічного рівня.
Підприємство звернулося до облради з проханням надати дозвіл свинокомплексу на власне видобування питної та технічної підземної води. Мовляв, це не лише забезпечить автономність свинокомплексу та знизить навантаження на забезпечення водою Біликів, а й допоможе поліпшити екологічну ситуацію. Рішення про це депутати ухвалюватимуть на наступній сесії облради.
* * *
Нині на Полтавщині жваво обговорюють ситуацію в Біликах, де люди стали заручниками не лише жаги власників свинокомплексу до максимальних прибутків при мінімальних затратах на екологічні заходи, а й дивної байдужості чиновників, котрі дали дозвіл на роботу шкідливого підприємства та три роки ігнорували голос селищної громади, яка била на сполох, задихаючись смердючим повітрям. У Біликах нині говорять не лише про корупційні зв’язки посадовців із забудовниками та власниками комплексу, а й про неприпустимість нехтування вимогами природоохоронного законодавства.
Люди вже втомилися від власного безправ’я і не хочуть безпорадно дивитися на те, як місцеві можновладці на власний розсуд ухвалюють рішення, котрі свідомо завдають непоправної шкоди природі і людям. У Біликах вимагають покарання посадовців, причетних до протиправних рішень, у результаті яких життя селян перетворилося на муку.
До речі, приклад Біликів непоодинокий. На засіданні профільної комісії облради говорили й про те, що схожу проблему порушили у своєму зверненні до депутатів обласної ради жителі села Демидівка Кременчуцького району. Там, на місці колишньої молочнотоварної ферми ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» так само збудувало свинокомплекс.
При цьому, звертають увагу демидівці, були порушені норми екологічної безпеки. Зокрема, санітарно-захисна зона взагалі відсутня, а лагуни для відстою свинячого посліду відкритого типу розташовані на відстані всього 150–200 метрів від житлових будинків, що негативно позначається на стані довкілля та здоров’ї мешканців села. На численні звернення до контролюючих органів сільська громада отримує лише відписки...
Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва