Цей твір, по суті, є реквіємом по нерозумному людству і, водночас, сатиричною пародією на його історію від часів Адама до наших днів. А дійовим особам умисно були надані біблійні імена: Адам, Єва, Каїн, Авель, аби показати загальнолюдський масштаб трагедії, що відбувається. У п’єсі відсутній єдиний сюжет — портрет планети накиданий окремими штрихами. Автор надає своїй оповіді досить несподівану форму, близьку до кінематографічної техніки швидкого монтажу. Наче кадри на екрані, одна сцена змінюється іншою, стрімко розкручуючи дію п’єси.
За півтори години сценічного часу людство проходить шлях від печерного канібалізму до космічних польотів, але й на високому щаблі розвитку люди все ще нагадують своїх первісних предків, котрі бродили в непрохідних джунглях і знищували собі подібних. Характерно, що екологічну загрозу Дюрренматт вважає доступнішою для сприйняття, ніж ядерну. А сама природа, сонце немов бунтують проти нерозумного використання людиною Божого дару життя.
І хоча завершується твір жахливою реальністю загибелі світу, проте її не потрібно сприймати буквально, адже письменник лише застерігає і змушує замислитися над тим, до чого можуть призвести безумне знищення собі подібних, політична неохайність і байдужість до усього Всесвіту, а також залишає світові шанс на виживання. Можливо — останній.
На сцені можна побачити чотирьох чоловіків (Олександра Бірюкова, Вадима Лялька, Станіслава Кокольнікова, Дениса Драчевського) та чотирьох жінок (Наталію Надірадзе, Валентину Бойко, Марію Грунічеву, Ольгу Армасар). І неможливо когось виділити, адже кожна з ролей, по суті, є головною.
Гру акторів доповнює вдале художнє оформлення сцени (художник-постановник Олег Татаринов), що надає дії певною мірою містичності. А біблійні тексти, які за кадром декламує Владислав Пупков, — привід задуматися над тим, що людство пішло зовсім не тим шляхом, на який йому вказав Творець.
«П’єса була написана ще далекого 1971 року, але здається, що створена лише вчора. Я дуже вдячна глядачеві, що так тепло зустрів цю непросту постановку. Впевнена, що разом ми обов’язково переможемо», — наголосила художній керівник театру «Колесо», народна артистка України Ірина Кліщевська. А по-іншому і бути не може.
Єдуард ОВЧАРЕНКО