Ті, хто відвідував попередні програми «Ностальгії», знову змогли насолодитися чарівним класичним російським («Выхожу один я на дорогу», «Вернись, я всё прощу», «Ямщик, не гони лошадей», «Гори, гори, моя звезда», «Целую ночь соловей нам насвистывал», «Не уходи, побудь со мною», «Утро туманное», «Он говорил мне»), українським («Повій, вітре, на Вкраїну», «Сива зозуленька», «Ой ти дівчино, з горіха зерня»), сучасним («Какую песню спеть тебе, родная?», «Не виню») та французьким міським («Падам, падам, падам») романсом.
А кому до вподоби поезія, той із задоволенням послухав вірші Катаріни Сінчілло «Мелодия моей души», «Звук остывших давно следов», «Ты осталась теперь за границей», «Я ночь приветствую пожатием руки», «Куда и зачем иду я?», «Один лиш раз, хоча б на мить», «О, скільки освідчень у коханні», «Як я люблю цей дощ і самоту», «Та залишився присмак кохання», «Не розчаруєш ти, і я це знаю» у виконанні авторки. Самі назви свідчать про те, що всі ці твори проникливоліричні та мають глибокий філософський зміст.
Нова «Ностальгія» значно відрізняється від попередніх. Це вже не звичайна концертна програма, а повноцінно вибудувана музична вистава, де романси і вірші витікають один з одного і є продовженням єдиної історії під назвою «Ностальгія». Вона має не тільки драматургічне та дійове, а й цікаве сценографічне вирішення та оригінальну світлову партитуру.
І звичайно ж, пролунало ціле ґроно прем’єр. У виконанні заслуженого артиста України Віктора Кошеля вперше прозвучали романси «Однозвучно гремит колокольчик», «Снился мне сад в подвенечном уборе», «Живёт моя отрада», «Дивлюсь я на небо», «Адажіо», «Санта Лючія», «Бесаме мучо».
Артистка театру Лі Берлінська під гітарний акомпанемент Віктора Кошеля виконала російські романси «Шёлковый шнурок», «Вы, чьи широкие шинели» та французькі міські романси «Не жалею ни о чём» і «Жизнь в розовом», а у виконанні Марії Компанець під рояль (акомпаніатор Олеся Грабовська) прозвучали досить складні з точки зору вокалу романси — «Фонтан у Бахчисарайского дворца» та «Серенада». К. Сінчілло представила свої нові поезії — «Счастье — кино» та «Мой дом — где ждёшь меня ты».
«Цьогорічна «Ностальгія» стала для нас своєрідним підсумком праці протягом чотирьох театральних сезонів КХАТу. Це ще одна висота, яку взяв театр. Наразі прагнемо закріпитися на ній у п’ятому театральному сезоні. А втім, довершеність не має меж. Наші актори щоденно займаються вдосконаленням свого вокалу та пошуком нового репертуару, а я пишу нові вірші», — зазначила пані Катаріна.
У театрі будуть і надалі розвивати всі вечори романсів. Ті музичні та поетичні твори, що стануть власними хітами, залишатимуться, решта репертуару оновлюватиметься. Очевидно, що така форма музичних вистав має право на існування, оскільки вона вже здобула прихильність глядачів і гармонійно вписується у репертуар театру.
Едуард ОВЧАРЕНКО