Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Серпень 08, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Квiтень 2019 17:51

Пам'яті поета

Rate this item
(0 votes)

Ци­ми дня­ми за іні­ці­ати­ви і ак­тив­но­го спри­ян­ня Все­ук­ра­їн­ської бла­го­дій­ної ор­га­ні­за­ції «Ук­ра­їн­ський фонд куль­ту­ри ім. Бо­ри­са Олій­ни­ка» на бу­дин­ку, де три­ва­лий час пра­цю­вав по­ет, від­кри­то — на йо­го честь — ме­мо­рі­аль­ну дош­ку.

Витоки цієї громадської організації сягають квітня 1987 року, а засновником і керівником Фонду протягом десятиліть був Борис Ілліч Олійник.
Зробімо невеличкий екскурс у минуле. Буквально через кілька місяців після «народження» Фонду його керівництво спільно з Українським товариством охорони пам’яток історії й культури порушило перед тодішньою компартійною владою Української РСР і Міністерством оборони СРСР питання про відродження Києво-Могилянської академії, на базі якої було військове училище.

До речі, Борис Олійник особисто вручив тодішньому міністру оборони СРСР маршалу Дмитрові Язову листа з відповідними пропозиціями. І незабаром «крига скресла», хоча тоді мало хто в це вірив!..
У 1989 році Борис Ілліч домігся встановлення хреста на кургані скорботи в пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років на околиці міста Лубни, неподалік Мгарського Свято-Преображенського монастиря. З часом там було зведено поминальний дзвін.
1989 року — за ініціативи й участі Фонду створено першу в Україні Вищу школу кобзарського мистецтва, а згодом і Спілку краєзнавців України.
За більш як 30 років існування Фонд зробив стільки добрих справ, що й шпальт нашої газети не вистачить для їх перерахування. І це при тому, що ніякої підтримки з боку держави та її інституцій він не отримує! А минулого року знайшлися зловмисники («Демократична Україна» про це писала), які здійснили рейдерську спробу захоплення Фонду. На щастя, завдяки рішучим діям голови правління Фонду Олександра Бакуменка та його колег-однодумців вона скінчилася невдало для зловмисників.
— Борис Ілліч — непересічна постать не тільки в українській поезії, а й у культурі, історії, — каже Олександр Бакуменко. — І задля вшанування його світлої пам’яті ми й вирішили встановити на фасаді будинку, де Поет багато років працював, меморіальну дошку. Одним вона зайвий раз нагадає про нього, а інші, сьогоднішні молоді люди, дізнаються, що був у нашій історії такий поет — вірний син української землі. Освятив меморіальну дошку Святійший Патріарх Філарет.
Незважаючи на всі свої високі регалії, Борис Олійник ніколи не втрачав людяності і доброзичливості, глибокої шани до своїх співвітчизників, залишаючись мудрою і простою в побуті людиною.
Шлях у велику літературу для Бориса Олійника розпочався ще під час навчання у Київському університеті ім. Тараса Шевченка. Разом із Василем Симоненком, Тамарою Коломієць, Миколою Сомом, Вадимом Крищенком та іншими сьогодні знаними літераторами.
Ще за радянських часів за сприяння Бориса Ілліча вирішувалися всі болючі питання письменників — від побутових до творчих. Хтось звертався з приводу поліпшення житлових умов, хтось приходив із проханням видати книжку до ювілейної дати, вирішити суперечливе питання з видавництвом, допомогти з путівкою у будинок творчості або санаторій.
Приходили до нього і просто за порадою. Як людина мудра і доброзичлива він ніколи нікому не відмовляв.
Коли сталася Чорнобильська катастрофа, Борис Олійник чи не найпершим із письменників прибув до Прип’яті й зі смертельно небезпечної зони вів репортажі по Центральному телебаченню на весь колишній Радянський Союз. А у 1988 році, виступаючи на Всесоюзній партконференції, першим поставив вимогу перед високим парткерівництвом СРСР розсекретити жахіття Голодомору 1932–1933 років.
Після офіційної церемонії відкриття меморіальної дошки всі присутні перемістилися до однієї із зал Фонду, де їх чекали ще кілька цікавих заходів. Зокрема, презентація книги-кіносценарію «Варсава», присвяченої життю і творчості Григорія Сковороди. Написана вона вже покійним Іваном Драчем та Вірою Мельник.
— Не за горами той час, коли всі ми відзначатимемо 300-річчя від дня народження першого українського філософа-містика, поета, музиканта, педагога, народного просвітителя, — зазначила, виступаючи перед аудиторією, пані Віра. — Серед великих українців його ім’я найпопулярніше у світі. На жаль, Івана Федоровича Драча, чиїм співавтором я була, немає серед нас.
— Кіносценарій «Варсава» — це спроба відтворити на екрані образ Учителя людства, який на основі античної, східної та західної філософії створив універсальну морально-духовну Програму упорядкування світу, — розповідає Віра Мельник.
Чому книга вийшла під назвою «Варсава»? Справа у тому, що сам Сковорода називав себе Варсавою — йменням із потрійним змістом: син Сави, християнський апостол-праведник та син миру, тобто громадянин світу.
Виступаючі зазначали, що він дійсно був сином Всесвіту. Оскільки в його творах немає ніякої національної чи релігійної обмеженості. Натомість є мислення справжньої, вільної, гармонійної людини.
Олександр Бакуменко нагадав усім присутнім, що Фонд, який він очолює, видає книги, у тому числі іноземними мовами. При цьому він висловив сподівання, що «Варсава» стане у недалекому майбутньому сценарієм для художнього фільму, в якому головним героєм буде Григорій Савич Сковорода.
Голова Українського фонду культури ім. Бориса Олійника вручив багатьом присутнім Міжнародну літературно-мистецьку премію імені Григорія Сковороди. Її, зокрема, отримали письменниця-прозаїк Галина Гай, скульптор, викладач Художньої академії Євген Карпов (автор меморіальної дошки), академік НАН України Володимир Широков. Нагороджений і головний редактор «Демократичної України» Віталій Адаменко.
«Віталій Адаменко є єдиним головним редактором, який отримав від Фонду цю премію, — каже Олександр Бакуменко. — Її він удостоєний за багаторічну інформаційну підтримку сковородинівської тематики на шпальтах газети, загалом нашого Фонду.
До речі, коли минулого року була спроба рейдерського захоплення Фонду, то «Демократична Україна» — чи не єдина з газет, яка активно нас захищала».
Закінчився цей захід виступами артистів. Зокрема, народний артист України Анатолій Паламаренко декламував вірші, а Сергій Мороз та Ігор Якубовський виконали кілька пісень, зірвавши шквал аплодисментів.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».