Три роки тому уривок зі «Скрипаля на даху» ми показали на «Вечері мюзиклу». Маємо вже хорошу традицію — якщо під час одного з концертів показуємо хороший номер, то потім за цим сюжетом створюємо хорошу виставу.
Шлях цього твору до українського глядача був нелегким і тривав п’ять років. Спочатку нам давали дозвіл на постановку лише на один рік і при цьому ми мали заплатити 29 тисяч євро. Звичайно, віднайти такі кошти було нереально.
Врешті ми змогли домовитися, що ця вистава буде в репертуарі нашого театру два роки, і заплатили за це значно скромнішу суму.
Можливо, у переговорному процесі допомогло те, що наш театр став членом Міжнародної асоціації «Опера Європи». Однак умови все одно непрості, оскільки доводиться платити за збереження нотного матеріалу, здійснювати інші відрахування.
Але якщо ми хочемо не тільки говорити про Європу, а й ставити на українській сцені великі музичні твори і хорошу драматургію, то маємо за це платити. У цьому проекті допомогу надає «Укргазбанк», який є нашим партнером протягом усього 2018 року.
Цей проект для нас є дійсно складним. З одного боку, тому, що ми проводимо паралелі з тим, що сьогодні переживає Україна. З іншого — на перших репетиціях деяким акторам, які звикли працювати в жанрах оперети і мюзиклу, було складно переключитися до роботи з глибокодраматичним матеріалом. Дехто відразу не міг позбутися елемента поверховості, але врешті їм удалося впоратися з цим нелегким заданням, і я цьому дуже радий.
На жаль, сьогодні Україну не можна назвати театральною країною. Про ставлення держави до театру і культури можна судити з того, як рідко наші очільники використовують слова «театр» і «культура» під час своїх виступів.
Утім, за останні два роки відчувається ренесанс українського театру. Перекрито канали для багатьох російських антреприз. А український глядач зрозумів, що в нас є чудові актори різних поколінь і хороша театральна школа.
Не відкриваються нові державні театри. Проте маємо активний студійний рух, сьогодні працюють понад 100 приватних театрів. Але, приміром, у Чехії, яка значно менша від України як за територією, так і за кількістю населення, діють більше 200 театрів. А в деяких обласних центрах нашої країни лише по одному театру», — розповів режисер-постановник, очільник Національної оперети України Богдан Струтинський.
«У мене було конкретне завдання — об’єднати всі наші ідеї і вивести їх для глядача в загальній формі. У першій дії ми створили рай сім’ї, рай людського щастя. А в другій — цей рай зникає, його знищують.
Уся стилістика і візуальний ряд вистави створені під впливом творчості видатного художника Марка Шагала. Такі самі вітражі, як у нашій виставі, можна побачити у Мецському кафедральному соборі (Франція)», — зізнався художник-постановник Олександр Білозуб.
Мюзикл складається з кількох історій, які доповнюють і продовжують одна одну, створюючи мальовничу та багатогранну картину життя містечка Антонівка, в якому мешкають українці, євреї і росіяни.
Трагікомічна історія про турботи Тев’є-молочника, який намагається видати заміж дочок, об’єднується з філософським обговоренням загальнолюдських проблем старого мудреця зі Всевишнім та оригінальним уявленням найрізноманітніших проявів Божої Любові, яка живе в кожному з нас.
Що коштує дорожче: справжнє кохання чи статки? Що сильніше: усталені традиції чи батьківська любов? Ці запитання в різні часи хвилювали людей, незважаючи на їхній вік, сімейний чи соціальний стан. Саме вирішити їх намагаються герої твору Шолом-Алейхема, а згодом і мюзиклу Джеремі Бока.
22 вересня 1964 року відбулася прем’єра «Скрипаля на даху» на Бродвеї і вже наступного дня стало зрозуміло, що на небосхилі музичного театру зійшла нова зірка.
Кращий тому доказ — до часу закриття, 12 липня 1972 року, мюзикл зіграли на Бродвеї 3242 рази, а 1965 року цю постановку удостоїли дев’яти нагород «Тоні». Оригінальний склад виконавців очолював відомий бродвейський актор Зеро Мостел.
Перші покази київської постановки дають усі підстави сподіватися, що українські актори також впишуть яскраві сторінки в сценічну історію цього мюзиклу.
У виставі задіяна вся трупа театру. Особливо запам’ятовується народний артист України Микола Бутковський, який виконує роль Тев’є-молочника. За багато років служіння в Національній опереті України він створив цілу низку комедійних образів, а цього разу в його виконанні постав глибокодраматичний герой.
По-новому розкрили грані свого творчого обдарування народні артисти України Володимир Богомаз, Валентин Рожков, Людмила Маковецька, заслужені артисти Ірина Беспалова-Примак, Ганна Довбня, Валентина Донченко-Бутковська, Арсен Курбанов, Ігор Левенець, Ася Середа-Голдун, Сергій Авдєєв та багато інших.
Едуард ОВЧАРЕНКО
