Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Травень 27, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 08 Червень 2018 13:23

Ірина Колтакова: дзвіночки – справжня окраса моєї оселі

Rate this item
(1 Vote)

Іри­на Кол­та­ко­ва вва­жає, що дзві­ноч­ки — справж­ня окра­са її осе­лі, а їх­ній дзвін ві­дво­дить бі­ду... Сьо­го­дні у неї 2103 дзво­ни­ки! Це — най­біль­ша ко­лек­ція в Ук­раї­ні, за­фік­со­ва­на в На­ціо­наль­но­му ре­єс­трі ре­кор­дів Ук­раї­ни.

Ірина — перший представник України в Американській дзвоновій асоціації (АВА), яка існує з 1940 року і налічує понад 1500 членів.

Живе Ірина Колтакова у козацькій столиці — Глухові, що на Сумщині. Родом із Вінниччини. Дитячі роки минули в Латвії, бо там служив тато, фаховий військовий. Школу закінчила в Полтаві.
З дитинства полюбила спорт, отож він і став справою її життя. Успішно закінчила Київський інститут фізкультури і спорту. За направленням приїхала до Глухівського педагогічного інституту (нині університет).
«Так склалося, що в родині Колтакових усі спортсмени, — розповідає пані Ірина. — Чоловік, Володимир Миколайович, очолює волейбольний клуб імені видатного земляка, багаторазового чемпіона світу та Європи Костянтина Реви. Старший син Фелікс, майстер спорту з пауерліфтингу, заслужений тренер України, очолює спортивний клуб «Гармонія» в Глухові.
Молодший — Микола, майстер спорту міжнародного класу з пауерліфтингу, суддя національної категорії з пауерліфтингу та важкої атлетики, спортивний журналіст. Онуки (а їх троє!) також цікавляться спортом».
Пані Ірина й дотепер продовжує тренування у спортивному клубі «Гармонія», проводить заняття з фітнесу з жіночою групою.
Захоплення дзвіночками в Ірини теж відносно давнє. Два десятки років тому, коли родина відпочивала в Болгарії, в одній із крамничок на згадку про перебування у країні придбали кілька керамічних виробів. Один із них, який нагадував чоловічка, виявився дзвіночком.
«Я дуже люблю вироби з кераміки, — каже співрозмовниця. — Особливо подобається латгальська кераміка (назва від регіону Латвії, де й нині живуть мої мама й сестра).
Якось, перебуваючи на гостині, зайшла до художнього салону Mols (глина). Хотіла щось придбати. Мені запропонували оригінальну тацю, на якій розмістилися дзвіночки та ще й з іменним підписом місця виготовлення — місто Резекне. Ось тоді я й захопилася.
Відтоді хоч куди їду сама чи хтось із рідні, завжди намагаюся придбати дзвіночки. Згодом про моє захоплення дізналися друзі, знайомі, шанувальники... Тепер із вибором подарунка для мене на свята проблем не існує».
Отже, перший дзвіночок з’явився у 1997 році. На сьогодні дзвоників 2103, із них 70 — із різних континентів. Ще в дорозі два. Є зразки з Латвії, Литви, Білорусі, Росії, Данії, Швеції, Болгарії, Індії, Південно-Африканської Республіки, Хорватії, Люксембургу, Південної Кореї, Китаю, США, Туреччини, Ізраїлю...
Найекзотичніший — дехто з наших співвітчизників, можливо, й не чув такої країни, вона розташована на островах у Карибському морі — із Сент-Кітс і Невіс. Але насамперед у колекції — дзвіночки українських майстрів.
Нещодавно шоколадний дзвоник пані Ірині презентувала відома біатлоністка, олімпійська чемпіонка із Сум Віта Семеренко. Усі експонати колекції — різні за формами, призначенням, виготовлені з різних матеріалів.
«Вивчаючи кожен із них, я розширила свій світогляд, — розповідає Ірина Колтакова. — Скажімо, дізналася, звідки походять дзвоники. Існує така легенда — красива й оригінальна.
У IV столітті єпископ Павлін Ноланський уві сні відчув, як квіти-дзвіночки виграють красиві мелодії, тому й вирішив для своєї церкви зробити музичний інструмент у формі такої квітки. Це на сьогодні класична форма.
Саме церковний дзвін став взірцем для створення дзвонів і дзвіночків різного призначення. Але є дзвіночки, зовні й не схожі на цю загальноприйняту модель. Крім класичної, бувають у формі чоловічків, янголів, птахів, тварин, будиночків, квітів і навіть овочів та фруктів. Усе це представлено в моїй колекції».
Запитую: «Ви легко знаходите в колекції потрібний експонат, пам’ятаєте, де і коли придбаний... Як орієнтуєтеся?»
«Зараз із комп’ютером вести облік набагато легше. Створила каталог. Маю фото кожного дзвоника, номер, час прибуття, опис експоната, розмір, із чого виготовлений, хто привіз-подарував. Чимало придбала сама. Роздруковую щорічний каталог. Усі дзвіночки розміщені відповідно за тематикою».
Оскільки сім’я Колтакових — спортивна, відомі спортсмени, наприклад біатлоністи, учасники Олімпійських ігор різних років Оксана Яковлєва, Сергій Сєднєв, Віта Семеренко, олімпієць-важкоатлет Андрій Демчук, призерка чемпіонату Європи із самбо Наталія Барда, гравець збірної України з футболу Тарас Степаненко, диктор футбольного клубу «Динамо» (Київ) Олена Гуц, багаторазова чемпіонка і рекордсменка світу з пауерліфтингу Лариса Соловйова — залишили дзвіночки в колекції зі своїх мандрів.
Нещодавно отримала подарунок від головного тренера збірної України з боротьби дзюдо Михайла Романкевича — у пам’яті шанувальників спорту ще свіжі події Олімпіади і Паралімпіади в Ріо-де-Жанейро, пан Михайло, незважаючи на брак часу, все ж знайшов і привіз дзвіночок для колекції з тієї далекої Бразилії.
Із найоригінальніших дзвіночків пані Ірина називає кілька: «Якщо наймініатюрніший — то це ювелірний виріб зі срібла вагою 3 грами 925-ї проби із зображенням на емалі двох квіточок рожевого і зеленого кольорів. На ньому ще примостилися дві комахи — сонечко жовтого і блакитного кольорів. Розміри — 14 на 10 мм.
Є ще один оригінальний дзвоник. Цей — за мотивами мого вірша «Білий кінь».
Його в одному примірнику виготовила косівська майстриня Уляна Якібчук-Тим’як для Київського фестивалю народної творчості. Він у традиційних для косівської кераміки кольорах — коричневому (символізує землю), жовтому (сонце), зеленому (все живе на землі)».
Віднині глухівчани й гості міста можуть ознайомитися з колекцією пані Ірини в Національному заповіднику «Глухів» — там із весни минулого року відкрилася постійно діюча виставка колекціонерки.
Охочі мали можливість побачити дзвоники і в інших містах: у різні роки побували з власницею на виставках різного спрямування у Луцьку, Горлівці, Краматорську, Ніжині, Сумах.
«Запам’яталася виставка у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві «Українське Різдво», — каже пані Ірина. — То була ювілейна, десята, виставка. Незабутньою була й виставка у Богородчанах на Івано-Франківщині в рамках Пісенного фестивалю «Дзвони Прикарпаття».
Фестивальне журі очолювала Ніна Матвієнко, а у складі журі був поет-пісняр Вадим Крищенко. Вони високо поцінували моє надбання».
До речі, пані Ірина дослідила дзвони в усіх церквах Глухівщини. Робота ця тривала два роки, адже у районі на той час було 33 храми. Їх опис видрукувала в наукових збірках.
«Неодноразово брала участь у щорічному Фестивалі «Благовіст Волині», який організовує в Луцьку керівник науково-методичного центру дзвонового мистецтва Галина Марчук. Відбувається цей чудовий захід у День міста Луцьк на території старовинного замку Любарта.
На наукових конференціях у рамках фестивалю виступала зі своїми дослідженнями. А два останніх роки брала участь у фестивалі безпосередньо як дзвонар, щиро вдячна Галині Марчук за проведені нею майстер-класи. Якось зі мною на дзвіниці виступав і внук Іван», — ділиться Ірина Колтакова.
Дзвіночки до колекції Ірини Колтакової продовжують прибувати. Щойно молодший син повернувся з Риги з новим дзвіночком. І жодного повтору в колекції!

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».