Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Лютий 29, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 02 Березень 2018 21:16

Ще, може, нашими серцями розпалимо тисячі сердець

Rate this item
(0 votes)

10 БЕ­РЕЗ­НЯ — 65 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ 
ТА­РА­СА ГА­РИ­НАЛЬ­ДО­ВИ­ЧА ПЕТ­РИ­НЕН­КА (1953), УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО КОМ­ПО­ЗИ­ТО­РА І СПІВ­АКА

Та­рас Пет­ри­нен­ко — ук­ра­їн­ський му­зи­кант, спі­вак, ком­по­зи­тор, по­ет. Він — ав­тор піс­ні «Ук­раї­на», що пе­ре­тво­ри­ла­ся на своє­рід­ний не­офі­цій­ний гімн на­шої Віт­чиз­ни.
Се­ред най­ві­до­мі­ших йо­го пі­сень — «Піс­ня про піс­ню», «Гос­по­ди, по­ми­луй нас», «Лю­бов моя», «Но­вий рік», «Ми не за­кін­чи­ли роз­мо­ву» та ін­ші. А ще — він син ге­ні­аль­ної спі­вач­ки Ді­ани Пет­ри­нен­ко.

Тарас Петриненко народився 1953 року в Києві. Свою музичну діяльність розпочав 1969 року з виступу на танцмайданчику з гуртом «Еней», що складався з учнів музичної школи-десятирічки ім. Миколи Лисенка. У 1970-му цей гурт дебютував на телебаченні й майже два роки був беззаперечним лідером української рок-музики.

У 1971 році Тарас Петриненко створив новий гурт «Дзвони», який 1974 року об’єднався з «Енеєм». Новостворений ВІА «Візерунки шляхів» додав до лірики «Дзвонів» (Петриненка) та фолк-року «Енея» патріотики членів Спілки композиторів. На початку 1975 року гурт записав на грамстудії «Мелодія» платівку-гігант. Гурт одразу запросили до Укрконцерту, де під назвою «Гроно» він проіснував майже рік.
Після служби в армії Петриненко недовго керував знаменитим ансамблем «Мрія», але після того, як йому заборонили виконувати власні пісні (зокрема, «Пісня про пісню»), він із гуртом «Чарівні гітари» переїхав до Росії.
З 1982 року він працював у тульському ансамблі «Червоні маки» («Красные маки»), який на той час складався винятково з українських музикантів. Тут він написав свої перші російськомовні хіти — «След погасшей звезды», «Перелётная птица», «Однажды утром», «Я скоро вернусь».
1987 року Петриненко покинув «Червоні маки» і разом із Валерієм Смаглієм відновив «Гроно» на базі Київконцерту. Сюди ж повертається гітарист Ігор Шабловський. З Київського театру естради прийшла співачка Тетяна Горобець.
Спершу репертуар гурту дублював репертуар «Маків» із додаванням кількох україномовних творів (зокрема, «Пісня про пісню»), та невдовзі з’явилася пісня «Україна» (прем’єра котрої відбулася на Першому каналі Українського радіо в ранковій інформаційно-музичній програмі; згодом мелодія пісні почала слугувати за позивні цієї програми) та інші, і досить швидко Петриненко став лідером української естради.
У 1989 році вийшов альбом «Я професійний раб», дещо політизований і розтиражований лейблом «Кобза». Цікаво, що всі вважали «Гроно» поп-гуртом, хоч увесь альбом був аранжований у стилі прогресив-року.
1991 року Тарас Петриненко розпочав запис альбому «Господи, помилуй нас» для «Аудіо України», який було завершено лише через два роки. Причиною тому став розпад гурту «Гроно» — акомпануючі музиканти не повернулись із зарубіжних гастролей. Та це не відбилося на якості альбому — за підсумками 1993 року його було визнано найкращим в Україні.
У 1995-му Петриненко деякий час вів на Українському телебаченні програму «Колискова для дорослих». Улітку 1997-го на «Таврійських іграх-VI» Тарас Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» у номінації «Жива легенда». Наприкінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Тараса Петриненка «Любов моя», а також було розтиражовано попередній альбом.
У 1999 році за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки солісту-вокалісту концертно-творчої організації «Київщина» Тарасові Петриненку присвоєно звання народного артиста України.
2003 року лейбл «Атлантик» зарахував Тараса Петриненка до когорти рок-музикантів і видав збірку його пісень у серії «Рок-легенди України».
Восени 2004 року Тарас Петриненко брав участь у Помаранчевій революції, де на Майдані Незалежності неодноразово виконував свої пісні.
Він є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016-го). Музикант і композитор Тарас Петриненко продовжує працювати над новими піснями, дає концерти в Україні та за кордоном.
Своє ставлення до політики і політиків він висловив ще в інтерв’ю у серпні 2006 року: «Знаєте, те, що держава незалежна, тішить саме по собі. Правда, це не потрібно перебільшувати. Адже у нас уже закріпилася традиція «наступати на граблі», до того ж постійно. І останнім часом це вже як «танець на граблях». Неможливо логічно пояснити, чому, коли українські патріоти здобувають якусь перемогу, вони тут же самі її віддають. Таке вже відбувалося не один раз за ці 15 років».
На численні пропозиції у різні роки стати народним депутатом, посісти інші чиновницькі посади Тарас Петриненко відповідає: «Кожен має займатися своєю справою».
Про сучасний українській шоу-бізнес Тарас Петриненко каже: «Про талант до музики чи до слова сьогодні взагалі не йдеться. Все це перетворилося на таку собі індустрію, яка має свої канони і догми. Звичайно, є талановиті люди. Але зазвичай вони залишаються поза грою тому, що бути популярним особливого таланту не потрібно. Світ міняється, і, на мій погляд, не в кращу сторону... Мої стосунки з шоу-бізнесом не складалися ніколи. Я просто не можу іти всупереч тому, що мені дано від Бога».
А ми не мо­же­мо йо­го не лю­би­ти.
«Бо ми ко­ха­єм до не­стя­ми
І ще не ско­ро наш кі­нець,
Ще, мо­же, на­ши­ми сер­ця­ми
Роз­па­лим ти­ся­чі сер­дець».

Під­го­ту­вав Яро­слав ШЛА­ПАК, 
Укр­ін­форм

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».