Олександр Бородай надав емальєрному мистецтву, раніше, зазвичай, пов’язаному з ювелірними або декоративноприкладними виробами, нового, сучасного значення, розкрив безмежні пластичні можливості гарячої емалі.
Він першим в Україні почав застосовувати художню емаль в архітектурі. Емальєрними панно Олександра Бородая прикрашені станція київського метро «Видубичі», Головна обсерваторія Національної академії наук України. Разом з учнями О. Бородай створив грандіозну емальєрну композицію для холу Палацу культури і дозвілля «Листопад» у Полтаві. У доробку майстра — оздоблення десятків громадських і приватних об’єктів, сотні творчих робіт.
Олександр Андрійович Бородай народився у Дніпропетровську. У 1966му закінчив Дніпропетровське художнє училище, потім — монументальне відділення живописного факультету Київського державного художнього інституту, де навчався у Тетяни Яблонської, Василя Забашти, Льва Вітковського. Член Національної спілки художників України з 1975 року. З 1984 року персональні виставки Олександра Бородая з незмінним успіхом відбувались у багатьох містах України і світу. У 2008 році майстру присвоєне звання «Заслужений художник України».
Творчість О. Бородая, одного з фундаторів української школи гарячої емалі, є також беззаперечно вагомою і в масштабах світового емальєрства. Його твори неодноразово представляли Україну в різних країнах Європи, Канаді та США.
Майстер О. Бородай всебічно популяризує вітчизняне емальєрне мистецтво. Він ініціював низку виставок та заходів, сприяв заснуванню першого Музею художньої емалі у Дніпропетровську. Природжений педагог, він присвятив десятиліття формуванню нової генерації українських емальєрів. Серед його учнів такі зрілі митці, як Тетяна та Сергій Колечки, Т. Турдиєва, У. Федько, Т. Ільїна. Нині Олександр Бородай продовжує художньопедагогічну діяльність, навчаючи техніці емалі студентів Інституту мистецтв Київського університету ім. Б. Грінченка.
Ніна МАКСИМОВА