Звісно, життя наших пращурів основувалося на поклонінні язичницьким богам. Але, незважаючи на це, ми можемо багато чого повчитись у предків. Насамперед — це повага до батьків, щира любов до Батьківщини та готовність її захищати. Має програма і пізнавальне значення, бо знайомить глядача з найважливішими для русичів ритуалами: прославлянням бога Перуна, Русальчиним тижнем, слов’янською тризною, посвятою у воїни-захисники.
Зануритися в атмосферу життя наших предків допомагає одяг персонажів, виготовлений за зразками вбрання того часу, а в супроводі, крім добре відомих сучасному глядачеві скрипки, цимбалів, бубни, ліри, сопілки, використано музичні інструменти часів Київської Русі.
Більшості виконавців — А. Пахомову, Н. Буравській, М. Карагоді, Р. Скорику та іншим удається настільки природно увійти у це дійство, що їхні голоси зливаються з музикою і наче становлять одне ціле. На якийсь час глядач поринає у зовсім незвіданий, незвичний світ. І ця подорож дозволяє хоча б ненадовго забути про всі повсякденні турботи.
Проте відразу ж згадується сьогодення, коли на сцені з’являються сцени бою і наче у справжньому поєдинку летять іскри від зброї. Вмить виникають асоціації з подіями на Сході України, де нині вирішується доля держави. Але і зараз правда на нашому боці, так само як і в наших пращурів, що були миролюбним народом, та це не заважало їм завжди давати гідну відсіч будь-яким завойовникам.
Вистава ще раз засвідчує, що історія українського народу не обмежується кількома століттями, а сягає своїм корінням у сиву давнину. Після її перегляду виникає почуття гордості за своїх пращурів та бажання бути гідними багатовікової історії русичів-українців.
Едуард ОВЧАРЕНКО