У працях про життя і творчість Івана Омеляновича зазначається, що зібрані ним відомості про письменників М. Шашкевича, І. Франка, М. Павлика, О. Кобилянську, Ю. Федьковича, діячів театру М. Менцинського, С. Крушельницьку та інших вирізняються ґрунтовністю, точністю й повнотою описань і донині не втратили наукового значення.
І. Левицький відзначився не лише у сфері бібліографії, а й як видавець, письменник, журналіст, перекладач. Він автор кількох книжок на пізнавально-історичну тематику, зокрема «Дмитро Детко, руський воєвода перемиський» (1882), «Житіє святого Йосафата Кунцевича» (1886), «Перед триста роками» (1887), «Іван Тризубець, підгірський знахар-ворожбит і як з нього став порядний господар». Великою популярністю користувалися укладені ним народні календарі, поради для трудового люду.
Рядки з біографії. Іван Омелянович Левицький народився 18 січня 1850 року в селі Берлоги (нині Івано-Франківської області) в родині священика. Закінчив філософський факультет Віденського університету. На його світогляді позначилися обставини, за яких він жив і працював. З 1772 року Галичина перебувала під владою Австро-Угорщини. Спочатку він приєднався до галицьких москвофілів, зорієнтованих на російську монархію, пізніше поділяв погляди народовців.
У 1909 році очолив Бібліографічне товариство ім. Тараса Шевченка. Творчістю він займався в позаробочий час — з 1879 року і до кінця свого життя працював дрібним урядовцем у різних страхових товариствах у Львові. Помер 30 січня 1913 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ