Окрім того, що старт кампанії випав на доволі символічне 31 грудня, нинішні перегони матимуть ще кілька цікавих «родзинок». Наприклад, проведення виборів в останній день березня автоматично означатиме, що перші попередні результати голосування буде оприлюднено... 1 квітня — на День сміху.
Відтак у виборців буде можливість на цілком обґрунтованих підставах поставити попередні результати під певний сумнів (хто ж беззаперечно довіряє першоквітневим новинам?).
До слова, подібна ситуація вже одного разу траплялася в українській новітній історії: у 2002-му парламентські вибори відбувалися 31 березня, а першоквітневі попередні результати для багатьох стали дуже несподіваними.
Нагадаємо, тоді до українського парламенту пройшло шість політичних сил, а беззаперечне лідерство отримав Блок Віктора Ющенка «Наша Україна». Провладний блок «За єдину Україну!», більше знаний у народі як «За єдУ!», попри всі зусилля адмінресурсу заледве отримав 11% і посів лише третє місце.

Етапи великого шляху...
Втім, облишмо спогади і повернемося до нинішньої кампанії. Відповідно до законодавства кандидат має бути громадянином України, який досяг 35-річного віку, володіти державною мовою і проживати в нашій державі протягом десяти останніх років до дня виборів.
Піти на вибори можна або через висування політичною партією, або шляхом самовисування. Також потенційний Президент України повинен надати декларацію про доходи за рік, що передує року початку виборів. Документ перевірить Національне агентство з питань запобігання корупції і згодом оприлюднить результати перевірки.
Усі кандидати мають внести до Центрвиборчкому грошову заставу в розмірі 2,5 мільйона гривень. Ця грошова застава повертається суб’єкту її внесення, тобто партії чи кандидату на посаду Президента, у двох випадках: або в разі перемоги на виборах, або в разі виходу до другого туру. Всім іншим учасникам виборів гроші не повертаються, вони йдуть до Державного бюджету України.
Ключові етапи президентської кампанії включають процес реєстрації, дати голосування та оголошення результатів. Отже, як уже було сказано, старт реєстрації учасників розпочався в останній день минулого року — 31 грудня. Заключний день подання реєстраційних документів до ЦВК — це 4 лютого 2019-го, а завершення реєстрації претендентів — 9 лютого.
Перший тур голосування відбудеться в останню неділю березня, тобто 31 числа. Офіційні результати будуть оголошені в термін до 10 квітня. Також до цієї дати ЦВК буде прийнято рішення про необхідність другого туру голосування. Результати голосування від 31 березня 2019-го опублікують у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» до 13 квітня.
Другий тур у разі, якщо жоден із кандидатів не набере 50% плюс один голос (а так воно, вочевидь, цього разу й станеться), відбудеться 21 квітня. Протокол ЦВК за результатами другого туру оприлюднять до 1 травня 2019-го. Публікація офіційних результатів президентських виборів-2019 у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр» — 4 травня.
І, нарешті, після урочистої церемонії присяги у Верховній Раді новообраний Глава держави має вступити на свою посаду не пізніше 3 червня.

Кіль­кіс­ні ре­кор­ди
Звісно, до цього нам із вами ще потрібно пережити чимало політичних баталій, адже нинішня президентська кампанія обіцяє принести чимало сюрпризів і несподіванок. Перша з них зводиться до того, що, цілком імовірно, на президентських виборах-2019 буде рекордна кількість кандидатів.
Станом на 16 січня Центрвиборчком зареєстрував вісьмох пошукачів президентської «булави». І навіть ця цифра уже перевищує ті, котрі були на перших та других виборах Глави держави у далеких 1991-му та 1994-му.
Коротко нагадаємо, що в 1991-му балотувалися шестеро достойників. За неповних три роки їхня кількість збільшилася до семи. У 1999-му претендентів було тринадцятеро.
Ще за п’ять років сили пробували 26 претендентів, що поки що є рекордним показником для Незалежної України. У 2010-му у президентських перегонах змагалися 18 кандидатів. А в 2014-му їхня кількість сягнула 21 претендента.
За усіма прогнозами нині буде встановлено новий «кандидатський рекорд», котрий щонайменше перевалить за тридцять пошукачів перемоги.
Отже, вісім уже зареєстрованих кандидатів відомі. Першим зареєструвався екс-міністр екології Ігор Шевченко. Він прийшов до ЦВК о дев’ятій ранку 31 грудня.
Ще чотирьох кандидатів Центральна виборча комісія зареєструвала 8 січня 2019-го. Це екс-глава СБУ Валентин Наливайченко, мер Львова Андрій Садовий, екс-глава Аграрної партії Віталій Скоцик та голова Соціал-демократичної партії Сергій Каплін.
15 січня стало вдалим реєструвальним днем для голови партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, лідера партії «Наші» Євгена Мураєва і позафракційного народного депутата Віталія Купрія.
І саме того дня стало відомо, що лідер соціологічних опитувань Юлія Тимошенко має намір офіційно висунутись у президенти 22 січня — на День соборності. Щодо чинного Глави держави Петра Порошенка, то він поки лише дав згоду оголосити про свої наміри вдруге поспіль поборотися за «булаву».

Но­во­річ­но-різд­вя­на кам­па­нія
Несподіваний і водночас доволі ефектний крок дозволив собі Володимир Зеенський: він оголосив про свій намір балотуватись у новорічну ніч. Можливо, саме тому в перші дні 2019-го його ім’я чи не найбільше було на слуху, у той час як про більшість інших політиків майже не згадували.
Уже 8 січня через соціальні мережі шоумен запропонував своїм прихильникам... самим придумати йому політичну програму. «Мені здається, старі політики живуть за простим принципом: «Ні в кого нічого не запитали, багато пообіцяли, нічого не зробили». Я зроблю по-іншому: ми напишемо мою програму разом.
Ми напишемо разом із людьми, всією країною, потім знайдемо шляхи вирішення всіх проблем, а потім втілимо їх у життя. Крок номер один: напиши, будь ласка, п’ять основних проблем України, які хвилюють саме тебе. Напиши, почнемо з цього», — закликав Зеленський.
У відповідь він отримав шквал коментарів. Пропозиції громадян різноманітністю не вирізнялися. Люди цілком передбачувано передусім вимагали встановлення миру, зниження тарифів, підвищення пенсій та зменшення зарплат чиновникам і депутатам.
Щоправда, на думку багатьох політологів, саме такий крок став першою серйозною помилкою Зеленського. Адже виходить, що артист толком не знає, що робитиме на посаді Президента, і не має конкретної програми реформ. А народу потрібен лідер, готовий запропонувати йому прості й чіткі відповіді на більшість наболілих запитань.
Попри ще не оголошений намір балотуватися не відхиляється від обраної передвиборної лінії чинний Глава держави. Як відомо, 6 січня Петро Порошенко відвідав Стамбул, де Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію Православної церкви України. Створення помісної церкви має стати хорошим стартом виборчої кампанії Президента.
Чи матиме факт створення автокефальної церкви очікуваний командою Петра Порошенка ефект, стане зрозуміло вже найближчим часом, після того як з’являться свіжі результати соціологічних опитувань.
Інші претенденти нині присутні в ЗМІ значно менше. Більшість із них, мабуть, ще остаточно не відійшли від різдвяних канікул. Але вже тепер можна з упевненістю сказати, що, наприклад, висування і реєстрація мера Львова Андрія Садового, очевидно, ставлять хрест на ідеї узгодження єдиного кандидата від демократичної опозиції, на яке покладали великі надії ті, хто не хотів голосувати ні за Юлію Тимошенко, ні за Петра Порошенка.
Не будемо обговорювати шанси львівського мера на вихід у другий тур, проте його похід у владу істотно ускладнює завдання іншому щойно зареєстрованому кандидату — Анатолію Гриценкові. Ті відсотки, які «відтягне» Андрій Садовий, йому вельми знадобилися б...

Розб­рат екс-ре­гіо­на­лів
Як і раніше, триває розлад на проросійському фланзі. Там зі скандалом іде на дно «Опозиційний блок», котрий, як ми пам’ятаємо, нещодавно розпався на фракцію Льовочкіна — Бойка (що приєдналася до політичної сили Рабиновича — Медведчука «За життя») та фракцію Ахметова — Новинського.
Вчорашні соратники звинувачують одне одного в рейдерському захопленні партії та роботі на Адміністрацію Президента. Пригадується, щось подібне частенько відбувалось якраз у демократичному таборі часів «пізнього» Леоніда Кучми.
Близький до Юрія Бойка керівник Київської міської організації «Опозиційного блоку» Олександр Пузанов днями звинуватив конкурентів у тому, що вони зареєстрували в Мін’юсті відразу кілька його клонів.
Як свідчить запис у Єдиному реєстрі громадських формувань, поряд з «Опозиційним блоком» наприкінці грудня там з’явилися партії «Опозиційний блок — Партія миру і розвитку» та «Всеукраїнський опозиційний блок».
Їх появу в штабі Юрія Бойка пов’язують із підступами Олександра Вілкула, який, як відомо, збирається балотуватися в Президенти від «ахметовського крила» колишньої Партії регіонів.
До речі, в цьому «крилі» в боргу також не залишаються. На партійному сайті «Опозиційного блоку», який досі перебуває під їхнім контролем, вони критикують Юрія Бойка за розвал опозиції і навіть згадують йому знамениті вишки.
«Юрій Бойко вважав за краще перекласти відповідальність за скандально відомі вишки на інших членів команди», — йдеться в одній із публікацій. Ще якихось два-три роки тому уявити, що донецькі регіонали стануть критикувати Бойка за вишки, не можна було навіть у найсміливіших фантазіях. Однак сьогодні це стало реальністю.
Утім, попереду нас, напевно, чекають ще неймовірніші політичні «кульбіти». Адже країна тільки недавно вийшла з новорічних свят, а головні події розгорнуться ближче до виборів.
У розпорядженні кандидатів лишається тільки два з половиною місяці. Звісно, це — занадто малий термін для того, щоб кардинально змінити розстановку сил. Утім, дива в українській політиці іноді усе ж таки трапляються.

Яро­слав ГА­ЛА­ТА