НАБУ — це детективи, сищики, вони працюють за дорученням і під наглядом прокурора Холодницького. Тобто результати боротьби з корупцією залежать від Холодницького аж ніяк не менше або й більше, ніж від НАБУ.
І ось нате вам: таку людину «можуть заарештувати»!
Утім, анонім — істота повністю безвідповідальна, тож ми маємо право не звернути уваги на цю новину від «Українських новин». Однак уже не від анонімного, а від цілком офіційного джерела, а саме — генерального прокурора Юрія Луценка, ми знаємо, що в робочому кабінеті Назара Холодницького була встановлена апаратура для таємного прослуховування.
Генеральний прокурор каже, що це ГПУ разом із НАБУ «слухали» спеціалізованого антикорупційного прокурора з дозволу суду, а більше нічого не каже. Ні про причини недовіри ГПУ до Холодницького, ні про статті Кримінального кодексу, за якими щодо нього є підозри, ні про те, чи підтвердили ці підозри записи, зроблені «жучком», ні про хід розслідування.
На всі запитання його відповідь така: «Тільки в результаті допитів, експертиз зможу повідомити про те, чи є ознаки кримінальних правопорушень, які зафіксовані на підслуховувальному пристрої, встановленому в кабінеті керівника САП», — заявив Юрій Луценко в ефірі телеканалу ICTV.
Ось воно як! Виявляється, ще невідомо, чи скоїв кримінальне правопорушення Холодницький! Ще будуть допити і експертизи, аби це знати! Тоді чому йому «жучок» ставили на акваріум? Про всяк випадок — а раптом головний антикорупціонер сам корупціонер?
Може, якщо про всяк випадок, тоді варто «жучки» всім ставити, починаючи з кабінету генпрокурора, а якщо вже зовсім «про всяк випадок», то не тільки в службовому кабінеті, а всюди, де бувають потенційні корупціонери? Це була б тотальна війна з корупцією, але не буде, бо записи з цих «жучків» не буде кому слухати — всі ж під підозрою.
А ось зовсім свіжа новина від «Українських новин», цього разу не від аноніма. На запит агентства офіційно відповіло НАБУ, і з відповіді випливає, що є, виявляється (чи багато українців знали про це?), кримінальне провадження щодо можливого незаконного збагачення генпрокурора Юрія Луценка, а також справа про декларування ним недостовірної інформації, а Холодницький ще й об’єднав ці два провадження в одне.
Отже, Луценко (ГПУ) разом із НАБУ перевіряє Холодницького (САП), а Холодницький (САП) разом із НАБУ перевіряє Луценка (ГПУ). Обидві перевірки дозволив суд. Усе зрозуміло?
Якщо ні, то ніхто вам не допоможе. Хто кому корупціонер — вам із зрозумілих причин не скаже ні САП, ні НАБУ, ні ГПУ. А більше нікому. Антикорупційного суду нема, ДБР ще не функціонує, а коли вони запрацюють, то, цілком імовірно, заплутають нас ще більше.
Але в усій цій плутанині можна виокремити одну очевидну, але вкрай неприємну для всіх нас ситуацію: звинувачення, натяки на звинувачення і просто незрозумілі інтриги навколо головного антикорупційного прокурора і генерального прокурора зовсім не схвилювали Україну.
Головних борців із корупцією, цією найстрашнішою заразою, яка тягне країну в прірву і яку всі вважають найбільшим злом для України, підозрюють у корупції, а суспільство це повз вуха пускає. Навіть найбільш політично збуджені активісти й блогери не зчинили ґвалту в соціальних мережах.
Чомусь усім байдуже, винен Холодницький чи ні, корупціонер він чи жертва корупціонерів. Нікого не зацікавило гостре запитання: що тепер буде з боротьбою з корупцією? Вона вже закінчилася, бо чесного прокурора «нейтралізували», чи, навпаки, тільки починається, бо нечесного прокурора — імітатора боротьби нарешті викрили і виганяють?
Чи законно збагатився генеральний прокурор — розслідують із 30 жовтня 2017 року, майже п’ять місяців. Чи не забагато? Хіба можна стільки часу тримати генерального прокурора під підозрою в очах суспільства?
Нема відповідей, бо запитань ніхто й не ставить. Суспільство лише одним оком, ледь не позіхаючи, спостерігає, як правоохоронці між собою якісь там стосунки з’ясовують, а які саме — незрозуміло та й не дуже цікаво.
Якщо це і є головним підсумком чотирирічної боротьби з корупцією, яка при цьому нікуди не зникла, то ми явно не так або не з тим боремося. Хоч бери та й починай усе спочатку.
Юрій САНДУЛ, Укрінформ
