Результат голосування виявився таким: «за» — 70, «проти» — 26 при 77 тих, хто утримався. У цілому позиція більшості країн в українському питанні залишилася сталою, але все ж попереднє голосування виглядало трохи кращим для України: «за» — 73, «проти» — 23 при 76 тих, хто утримався.
Проти резолюції попередньо голосували: Ангола, Вірменія, Білорусь, Болівія, Бурунді, Венесуела, Камбоджа, Китай, Куба, Коморські острови, КНДР, Казахстан, Індія, Іран, РФ, Нікарагуа, Сербія, ПАР, Судан, Сирія, Еритрея, Узбекистан і Зімбабве. Тепер же до них примкнули Філіппіни, Південний Судан і Уганда, які раніше утрималися.
Ще три країни, які раніше проголосували «за» резолюцію, тепер утрималися, це — Малаві, Папуа — Нова Гвінея та СентЛюсія.
Чому ці країни змінили свою позицію — зрозуміти не так уже й складно: Росія уміє робити «слабким світу цього» пропозиції, від яких їм не випадає відмовитись. Але тут важливо дещо інше: голосування в ООН чітко показало — хто наші друзі, а хто — ні. А відтак відносини з тими країнами, а серед них, як відомо, є і «братські» Вірменія, Білорусія, Казахстан і Узбекистан, слід будувати відповідно до того, як вони ставляться до України і її територіальної цілісності.
Нарешті Україна дочекалась офіційного міжнародного правового документа, на основі якого Росія визнана окупантом. Саме собою рішення Генасамблеї ООН не потягне за собою помітної, а тим більше миттєвої реакції — Росія не кинеться виводити свої війська, а Європа не посилить своїх санкцій.
Але слід зауважити, що це документ на перспективу — прийняту резолюцію можна буде використовувати у міжнародних судах як інструмент міжнародного права у нашому протистоянні з Росією. «Резолюція Генасамблеї ООН є безкомпромісним юридичним інструментом для подальшої деокупації Криму», — зазначають у Місії України в ООН.