Так, створення нових правоохоронних органів, покликаних, зрештою, покласти край корупції, припало на минулий рік, хоча про таку необхідність говорили ще раніше. Особливо тому, що станом на 2014-й Україна, за результатами глобального Індексу сприйняття корупції, посідала 142-ге місце зі 175-ти можливих. Це підтверджувало: попри Революцію Гідності, наша держава залишається вкрай корумпованою.
До того ж на створенні нових антикорупційних правоохоронних структур наполягали й міжнародні партнери офіційного Києва, зокрема Міжнародний валютний фонд та Євросоюз. Те саме було прописано і в коаліційній угоді парламентської більшості.
А нині абревіатури «НАБУ», «НАЗК», «САП», «ДБР» уже в ужитку українців на рівні зі звичними «ГПУ» та «СБУ». Однак, на відміну від старих, нові структури не можуть похвалитися великою кількістю досягнень, бо ж мають поки що коротку історію: декотрі, як-от Національне антикорупційне бюро, запрацювали тільки навесні 2015-го. Інші, скажімо Державне бюро розслідувань, поки що навіть не створені...

Бю­ро в про­це­сі...
Узагалі закон про ДБР депутати проголосували ще торік у листопаді. Від початку очікувалося, що Держбюро за своїми функціями буде більше схожим на американське ФБР, проте під час ухвалення законопроекту повноваження ще не створеного правоохоронного органу урізали наполовину.
Але і з наявним набором можливостей та функцій ця структура здатна бути доволі потужною. До її парафії належить розслідування злочинів, скоєних депутатами, міністрами, суддями, правоохоронцями та держслужбовцями. Крім того, ДБР має викривати хабарницькі діяння керівництва уже чинного Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Основна зміна, яку внесе поява ДБР у звичну структуру правоохоронних органів, — це ліквідація функції слідства у прокуратури. Таким чином, їй залишатимуться процесуальний нагляд та представництво в судах. Як відомо, у перехідних положеннях Конституції за прокуратурою закріплена функція попереднього слідства «до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування».
Проте схоже, що до цього моменту ще дуже далеко. Від початку закон про ДБР тривалий час лежав до підпису в Президента, згодом були проблеми з активною фазою конкурсу на посаду голови Держбюро та його заступників.
Станом на сьогодні відбулося лише два кола тестування кандидатів. Після першого відсіву на посаду очільника структури претендувало 49 кандидатів. Але попри те, що відбір охочих посісти крісло керівника в новій правоохоронній структурі зрушив з мертвої точки, на швидке призначення чекати не варто.
«Ми не робимо тривалих прогнозів щодо дат. Комісія може говорити лише про найближчі в часі речі, тобто — наступні етапи відбору. Скажімо, про дату призначення тестів. А якщо говорити про конкретний день призначення керівника ДБР, то його немає», — заявив нещодавно голова конкурсної комісії, яка відповідає за відбір очільника Держбюро Роман Майданик.
Попереду ще доволі тривалий шлях. Якщо говорити про сам конкурс, то це перевірки на поліграфі та стосовно доброчесності. До того ж потрібні два кола співбесід. За результатами останньої, під час якої відбуватиметься рейтингове голосування, і визначатимуть голову ДБР.
Далі — справа за Кабінетом Міністрів і Президентом, які мають кандидатуру затвердити. За оптимістичними оцінками членів конкурсної комісії, це відбудеться не раніше, ніж у лютому наступного року. Однак попереду залишається призначення Центрального апарату Держбюро та очільників регіональних управлінь.
Отже, на повноцінний старт структури можна сподіватися не раніше, ніж у листопаді 2017-го. А на перші досягнення в роботі, за умови незалежного керівництва, ймовірніше, ближче до середини 2018-го.
Утім, депутатам уже пропонують ухвалити зміни до законодавства, які продовжать для прокуратури терміни низки розслідувань до 2019-го. Ідеться, зокрема, про справи Майдану, якими нині займається Департамент спеціальних розслідувань.

НАЗК на роз­до­ріж­жі
Дещо кращі справи в Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК): закон, яким було передбачено створення цієї структури, ухвалили ще в жовтні позаминулого року, а запрацював він 26 квітня 2015-го. Безпосередньо агентство створили 18 березня 2015-го, на нього покладається превентивна робота в питаннях запобігання корупції.
Нацагентство має аналізувати статистичні дані щодо хабарництва в Україні, розробляти антикорупційну стратегію, погоджувати антикорупційні програми державних органів тощо. Проте широкому загалові НАЗК більш відоме електронним декларуванням, бо ж якраз Нацагентство має забезпечувати ведення Єдиного держреєстру декларацій. Крім того, працівники саме цієї структури мають перевіряти опубліковані звіти про доходи.
Нещодавно роботи тут побільшало: на сайті НАЗК назбиралося понад 130 тисяч декларацій. Згідно з процедурою, спершу треба перевірити вчасність їх подання (як відомо, дедлайн минув у ніч на 31 жовтня), а згодом цифри, які подали депутати, міністри, судді й прокурори. НАЗК також має право вибіркової перевірки способу життя декларантів.
«Наразі триває перевірка щодо вчасності подання декларацій, — заявляв нещодавно заступник голови Національного агентства Руслан Радецький. — Після цього перевірятимемо дані, зокрема цифри, що їх суб’єкти вказали у своїх деклараціях. Що ж до можливих кримінальних проваджень, то спочатку зробимо свою роботу, а потім уже про щось говоритимемо». За прогнозами експертів, зокрема з того-таки НАЗК, перші кримінальні провадження за результатами перевірок можуть бути не раніше, ніж у січні 2017 року.
Виявляючи під час перевірок адміністративні правопорушення, НАЗК складатиме протоколи. Проте, якщо вирине кримінал, то Нацагентство має зробити висновок і документ з обґрунтуваннями передати правоохоронцям, зокрема НАБУ.

Но­вий тан­дем
Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру треба розглядати разом. НАБУ створили 16 квітня 2015-го, його керівником став Артем Ситник. Основне завдання, яке ставили перед бюро, — протидія кримінальним корупційним злочинам, що загрожують національній безпеці.
Серед уже звичних для правоохоронних органів функцій з оперативно-розшукових заходів та досудових розслідувань можна відзначити перевірку на доброчесність чиновників, представників державної влади й місцевого самоврядування. Контроль за діяльністю структури здійснює парламентський Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Водночас, за оперативно-розшуковими діями НАБУ наглядає Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) — її створили відповідним указом 22 вересня 2015-го. Антикорупційна прокуратура працює в структурі ГПУ, проте є самостійною.
Окрім нагляду за роботою НАБУ, САП має також підтримувати державне обвинувачення у провадженнях бюро і представляти інтереси громадян у випадках, пов’язаних із корупцією. Керує Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Назар Холодницький.
Власне, саме НАБУ може похвалитися найбільшими успіхами. Наразі воно, зокрема, займається сумнозвісною «чорною бухгалтерією» Партії регіонів. А якщо говорити про недавні затримання, то детективи бюро у листопаді «взяли» екс-чиновника «Електроважмашу», якого підозрюють у завданні підприємству збитків на 37 мільйонів гривень...
Проте, на превеликий жаль, найбільший резонанс мав конфлікт НАБУ з Генеральною прокуратурою. У публічній площині він з’явився влітку цього року. Спецназ бюро вів спостереження за одним із підозрюваних, але до приміщення, де перебували детективи бюро, спробували потрапити троє працівників прокуратури, які, за словами її прес-служби, вважали, що відбувається стеження саме за ними.
Сталася сутичка. Згодом НАБУ повідомило про затримання ГПУ двох осіб із технічного персоналу бюро та їх катування. Раніше ГПУ приходила до працівників НАБУ з обшуками у справі про «незаконне прослуховування». Тоді, за словами прес-секретаря Юрія Луценка Лариси Сарган, у бюро вилучили низку документів. Після втручання керівництва структур конфлікт вдалося залагодити, однак уже в жовтні Генпрокуратура почала провадження проти керівника НАБУ Артема Ситника.
«Генеральна прокуратура України завела на мене чергову справу — щодо квартири в Куп’янську, яку я не задекларував і яка мені не належить. Подав цю справу, по-моєму, заступник генерального прокурора Юрій Столярчук», — розповідав пан Ситник журналістам після згаданого інциденту. Крім того, він повідомив, що його першого заступника Гізо Углаву намагаються позбавити українського громадянства.
Такі події можуть свідчити про серйозний конфлікт між «старими» та «новими» правоохоронцями. Цілком можна припустити, що зі створенням Державного бюро розслідувань та ймовірним обранням незалежного від ГПУ кандидата на посаду його очільника таких зіткнень інтересів побільшає.
* * *
На думку багатьох експертів, старій системі на руку грає ще й досі не реформована судова гілка влади. Власне, старт судовій реформі формально дали ще влітку цього року, проте реорганізація судів дещо затягується. Зокрема, і через відсутність профільного закону стосовно Вищої ради правосуддя, яка замінює Вищу раду юстиції. Парламент ухвалив документ у першому читанні, проте депутати скаржилися на необхідність значної роботи з доопрацюванням цього законопроекту.
Наразі ж, вочевидь, залишається лише спостерігати за роботою вже наявних структур і сподіватися, що вони збережуть свою незалежність від керівництва владних інституцій. Інакше цілком реально ризикують перетворитися на каральні органи проти «неугодних». Причому не лише в Міжнародний день боротьби з корупцією...
Ярослав ГАЛАТА