У поточному році обсяги державного оборонного замовлення збільшено на 21,3 мільярда гривень, тобто на 37% порівняно з 2017-м.
Акцент робиться на ракетну та бронетанкову техніку, засоби радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони, безпілотні та антиснайперські комплекси. А чи не найбільш пріоритетним напрямком визначено протитанкову оборону: за словами військових експертів, вона у нас «виглядає досить неоднозначно». Кажучи іншими словами, погано.
Ті ж експерти кажуть, що на застосування авіації Росія навряд чи наважиться: це може викликати неочікувану реакцію Заходу, насамперед США. І поки розмови точилися навколо американських «Джавелінів», Україна діяла за принципом «краще синиця в руках, аніж журавель у небі». Президент України Петро Порошенко, який неодноразово бував у зоні антитерористичної операції, заявив:
— Кількість протитанкового озброєння збільшується в чотири рази. І все це має бути безпосередньо в АТО. Суттєво побільшає сучасних засобів радіоелектронної боротьби.
У Міністерстві оборони кажуть, що таку заяву Верховний головнокомандувач зробив під вппливом спілкування з бійцями, які перебувають безпосередньо на лінії розмежування ворогуючих сторін і знають ситуацію як ніхто інший. Від себе додамо: якщо це так, то хочеться, щоб Порошенко якомога частіше спілкувався з бійцями — безпосередніми учасниками збройного протистояння...
Курс — глибока модернізація радянської техніки
За скрутного фінансово-економічного становища Україна неспроможна виробляти найсучасніші зразки зброї. Натомість їй цілком під силу модернізувати ті, що є.
Звісно, що їх тактико-технічні характеристики поступаються сучасним і світовим аналогам, але разом із тим усе ж суттєво підвищують боєздатність частин і підрозділів наших Збройних Сил. Насамперед тих, що дислокуються на сході країни.
Для прикладу віізьмемо «Вільху» — ракетний комплекс, який нещодавно пройшов державні випробування. Розроблений він на основі радянської реактивної системи залпового вогню «Смерч» калібру 300 мм. Але якщо максимальна дальність «Смерча» становила 90 км, то «Вільха» спроможна керованою 300-мм ракетою вражати цілі на відстані до 120 км.
Вона може знищувати як наземні цілі, так і водні: це досить актуально для захисту узбережжя Азовського моря, звідкіля росіяни можуть спробувати висадити морський десант.
Відхилення від цілі на максимальній дальності не перевищує 7 м, що відповідає ТТХ зарубіжних аналогів. Кожна пускова установка «Вільхи» має 12 ракет, а кожна ракета несе бойову частину вагою до 250 кг. Одна з особливостей цього ракетного комплексу — система управління ракетою, яка передбачає корекцію її польоту завдяки імпульсним двигунам.
Задля більшої безпеки цариці полів, тобто піхоти, українські зброярі-умільці попрацювали і над удосконаленням засобів пересування. А найпоширенішим із них до недавнього часу залишався бронетранспортер БТР-70. Але він настільки застарів як морально, так і фізично, що і йому довелося пройти поглиблену модернізацію. І тепер у війська надходять уже БТР-3.
Як стверджують фахівці конструкторського бюро ім. Морозова, відтепер «це вже абсолютно інша машина»: БТР-3, зокрема, здатний витримати влучення навіть у скло вікон. За словами конструкторів, броньовані елементи здатні захистити екіпаж від куль калібру 12,7 і 7,62 мм. У його салоні є навіть кондиціонер!..
За словами заступника директора ДП «Київський бронетанковий завод» з якості Валерія Пітека, бронетранспортери БТР-3ДА добре себе зарекомендували під час проведення заводських та відомчих випробувань на полігоні.
Обидві модернізовані бронемашини без проблем подолали майже 1000 км. Двигун Deutz (360 к. с.) за потужністю перевершує Mercedes (320 к. с.). Покращилися характеристики маневреності та прохідності модернізованої машини. БТР-3ДА здолав підйом на гору з кутом у 30 градусів, рів завширшки 2 м та перешкоду заввишки 0,7 м.
Також важливо, що на цьому бронетранспортері встановлено додатковий енергоагрегат. Він забезпечує роботу електрообладнання бойового модуля без запуску основного двигуна. До того ж при завантаженості у 16,5 тонн, доведеної до бойової маси, бронетранспортер БТР-3ДА розвив максимальну швидкість по шосе 104 кілометри за годину.
А яка ж у БТР-3ДА вогнева міць? Цей бронетранспортер оснащено баштовим модулем БМ-3 «Штурм» зі стабілізацією блока озброєння у двох площинах. Для посилення вогневої потужності на нього встановлено 30-міліметрову автоматичну гармату ЗТМ-1 (із боєкомплектом 350 снарядів). До речі, її виробництво освоїли на Кам’янець-Подільському заводі точної механіки.
Крім того, на бойовому модулі додатково розмістили дві установки вітчизняного виробництва для протитанкових керованих ракет «Бар’єр», а також 30-міліметровий автоматичний гранатомет КБА-117 та спарений кулемет КТ-7,62 мм (із боєкомплектом 2000 патронів). Отже, вітчизняний бронетранспортер містить чотири види зброї для ураження різноманітних цілей — від живої сили супротивника до танків і вертольотів.
Авіація — понад усе
За час не оголошеної путінською Росією війни проти України не зафіксовано жодного випадку застосування росіянами і їх найманцями військової авіації. Проте жодних гарантій, що у будь-який момент Україна не буде атакована з повітря, немає. Тому дещо робиться і у сфері протиповітряної оборони.
Зайве підтвердження цього — нещодавні випробування зенітно-ракетного комплексу «Печора». Дехто досить скептично поставився до цього, мовляв, із «Запорожця» ніколи не зробиш «Мерседеса», натякаючи на застарілість ЗРК, прийнятого в СРСР ще у 60-х роках.
Проте наші фахівці зуміли дати йому друге життя, значно збільшивши дальність і висоту ураження цілей зенітними ракетами. Раніше вона становила від 12 до 22 км щодо наземних цілей і від 10 до 20 км — щодо повітряних. Тепер же, після модернізації, «Печора» почала досягати цілей на відстані до 40 км і на висоті до 25 км.
Українська промисловість спроможна виробляти танки, які за своїми ТТХ майже не поступляться американським «Абрамсам» і німецьким «Леопардам»: недарма Туреччина і Пакистан закупили свого часу близько тисячі цих бойових машин. Але у держави для фінансування танкового виробництва для власних потреб, як завжди, бракує грошей. Тому й тут акцент зробили на модернізацію старих машин.
Наприклад, із радянського Т-64 українські зброярі зробили модерновий Т-64БМ «Булат»: сьогодні на озброєнні танкових бригад ЗС України перебуває близько 100 «Булатів». За відгуками самих бійців-танкістів, вони зарекомендували себе як надійні танки.
Приділяється увага і відродженню української військової авіації, яка за попередні десятиліття опинилась у вкрай занедбаному стані. Наприклад, літак «Су-25», пройшовши модернізацію, отримав систему супутникової навігації, систему СВС, нову радіостанцію та цифровий приціл. Внаслідок цього суттєво зросла точність бомбометання і стрільби ракетно-артилерійським озброєнням.
Завдяки супутниковій системі навігації екіпаж літака спроможний вражати цілі навіть тоді, коли пілот їх візуально не бачить, але йому відомі її координати. При цьому, за словами військового експерта Антона Міхненка, майже в три рази підвищена висотність застосування озброєння і зменшено час перебування літака над цілями.
— У модернізованого «МіГ-29» на 20% збільшено дальність виявлення повітряних цілей, — каже пан Міхненко. — Його вдосконалені ракети, що випускаються українською державною компанією «Артем», мають дальність пуску до 95 км.
Сергій ЗЯТЬЄВ
* * *
Коментар Костянтина Машовця — експерта Центру військово-політичних досліджень:
— Насамперед зауважу, що модернізація військової техніки є вимушеним кроком. Для будь-якої країни світу. Але разом із тим треба визнати, що подібними методами підвищують бойову готовність своїх армій і розвинені держави.
Зокрема, Німеччина, Франція, Велика Британія і навіть США! І це при тому, що військовий бюджет Сполучених Штатів Америки у сотні разів більший за український!...
Модернізована техніка неспроможна замінити зброю і техніку останніх поколінь. Це — аксіома. Натомість вона здатна суттєво збільшити їх ефективність при застосуванні. За великим рахунком, Україні потрібно було починати модернізацію військової техніки і озброєнь давно, років 15 тому.
Якщо справи і надалі так ітимуть із модернізацією техніки, як це відбувається сьогодні, то за незначний проміжок часу ми підвищимо спроможність ЗС виконувати завдання за призначенням.
