Окрім цього, тут представлено речі, які належать живим учасникам подій, приміром командиру морського тральщика «Черкаси» Юрію Федашу, а також багатьом десантникам, мотострільцям, національним гвардійцям — учасникам антитерористичної операції.
В експозиції є предмети, зібрані на місцях боїв у районі кургану Савур-Могила і м. Іловайська Донецької області пошуковою групою ВГО «Союз «Народна Пам’ять» та самого музею. Експозиція супроводжується також докладним звітом про роботу пошуковців щодо пошуку і вивезення з районів бойових дій тіл загиблих.
Коли знайомишся з біографіями людей, котрі склали свої голови, усвідомлюєш: різні за віком, характерами і уподобаннями, але українців, полеглих за Україну, об’єднувала одна риса — патріотизм. Тому і вийшли на Майдан, а коли на Донбасі почалися бойові дії, не всиділи вдома.
Наприклад, Георгій Тороповський із дитинства захоплювався тхеквондо, конструюванням літаків та дигерством. Із початком Революції гідності став активним її учасником, перебуваючи у 31-й сотні «Лева» Самооборони Майдану. З квітня 2014 року у складі одного з підрозділів «Правого сектора» брав участь у боях із сепаратистами та російськими найманцями на Донбасі.
Георгій був наймолодшим солдатом: коли він загинув, йому не виповнилося і 18...
Співробітник Національного військово-історичного музею України Всеволод Воловик теж провів кілька місяців на Майдані, врятувавши під час розстрілів людей не одне людське життя. З початком бойових дій на сході його призвали до Збройних Сил України. Воюючи в складі одного з їх підрозділів, чоловік потрапив у полон до так званих козаків Козіцина, пробувши там 45 діб. Після звільнення був прийнятий до Добровольчого українського корпуса («Правий сектор»), де командував розвідувальним підрозділом. На його рахунку — чимало вдало проведених операцій у тилу ворога, десятки знищених бойовиків і техніки. Виконуючи чергове завдання разом зі своїм бойовим побратимом «Морпєхом», загинув, зачепивши розтяжку.
Олександр Єрощенко у 2010–2011 роках працював на посаді наукового співробітника наукового відділу фондової роботи Національного військово-історичного музею України. Історик за освітою, він був справжнім патріотом та виховував почуття любові та поваги до Батьківщини у підростаючого покоління.
З початком АТО Олександр пішов добровольцем до лав Національної гвардії України, а після ротації служив у 95-й окремій аеромобільній бригаді. Він трагічно загинув, рятуючи пораненого товариша по службі, під час штурму бойовиками українських позицій у районі міста Дебальцеве.
Ільгар Багіров — азербайджанець, але Україна стала для нього другою Вітчизною. Тож коли над нею нависла смертельна загроза, добровольцем вступив до 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». Восени минулого року, виконуючи у складі розвідгрупи чергове завдання, потрапив у засідку. Щоб не опинитися в полоні, підірвав себе і насідаючих ворогів гранатою...
— Я дуже вдячна організаторам виставки, — каже вчителька з Полтави Валентина Матвійчук. — Довідавшись про неї з Інтернету, я, їдучи до Києва у відрядження, взяла із собою і свого 14-річного сина Івана. Хочу, щоб він на власні очі побачив фотознімки героїв, їхні особисті речі. Любов до рідної землі, свого народу потрібно виховувати змалку. Тоді події, що відбуваються сьогодні на Сході України, ніколи не повторяться.
Подібної думки дотримуються і багато інших відвідувачів виставки.
Сергій ЗЯТЬЄВ
